Немає виходу. Тэйлор Адамс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Ларс вимкнув двигун і поклав ключі в кишеню куртки. На той час у фургоні було близько двадцяти семи градусів тепла, вікна в цьому карцері вкрилися конденсатом. На склі виблискували вологі намистини. Під задушливою ковдрою, через піт і сніг, що танув, шкіра Дарбі стала липкою. Рукава прилипли до зап’ястків, її балахон був просякнутий потом.

      Ларс вискочив із фургона, натягнув свою шапочку і знову подивився на лампу верхнього світла. Він досі не розумів, що з нею сталося. Але потім розвернувся, востаннє промовисто перднув, помахав дверима, заганяючи повітря усередину до Джей (і Дарбі), і пішов геть.

      Дарбі слухала, як його кроки поволі зникають. Потім вона почула, як удалині відчинилися двері будівлі й гучно зачинилися.

      Тиша.

      Джей зняла ізострічку з рота.

      – Він часто пердить.

      – Я помітила.

      – Гадаю, це через бургери.

      Дарбі скинула шорстку ковдру з плечей, прибираючи вогке волосся з обличчя. Вона ударом відчинила задні двері фургона і вибралася назовні. Наче втеча з сауни. Її взуття промокло, носки усередині хлюпали, а на правому черевику досі бракувало шнурка.

      – Він до всього додає соус ранч32, – провадила Джей. – У віконці для замовлень він просить його цілу упаковку, ніби щоб умочати туди картоплю фрі, але це брехня. Він просто виливає його на…

      – Зрозуміло. – Дарбі не слухала. Пронизливий холод підбадьорив її. Наче скинула п’ятдесят фунтів светрів. Вона знову почувалася рухливою і живою. Знала, що мусить діяти, але не розуміла, як. Вона відійшла назад, дістала айфон і зробила дві світлини.

      Джей, не кліпаючи, трималася заляпаними кров’ю пальцями за прути клітки.

      – Будь обережна.

      – Буду.

      – Пообіцяй, що будеш обережна…

      – Обіцяю.

      Дівчинка простягла Дарбі неушкоджену руку. Спочатку вона подумала, що це рукостискання, чи присяга на мізинцях, чи якесь інше напівзабуте дійство з її власного дитинства, але тоді Джей поклала щось на долоню Дарбі. Щось маленьке, металеве, холодне, як кубик льоду.

      Куля.

      – Я знайшла її на підлозі, – прошепотіла Джей.

      Куля виявилася легшою, ніж Дарбі собі уявляла, наче притуплена крихітна торпеда. Дівчина перекочувала її в долоні, рука тремтіла, Дарбі ледь не впустила кулю. Насправді, це не було несподіванкою, а лише похмурим підтвердженням найгіршого сценарію подій.

      Звісно, в Ларса є зброя.

      Звісно.

      Вона мала здогадатися. Це ж Америка, де пістолети є у копів і грабіжників. Де, за словами НСА33, єдине, що зупинить поганого хлопця зі зброєю – це хороший хлопець зі зброєю. Банально, але до біса правдиво. Дарбі ніколи раніше не торкалася зброї, не кажучи вже про постріли, але просто зараз вона б віддала душу, аби мати пістолет.

      Дарбі усвідомила, що Джей досі дивиться на неї.

      Зазвичай вона ненавиділа говорити з дітьми. Щоразу, опинившись у пастці зі своїми племінниками чи молодшими братами СКАЧАТЬ