Немає виходу. Тэйлор Адамс
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Немає виходу - Тэйлор Адамс страница 23

СКАЧАТЬ медаль, – хихотів він, затягуючи ремінь над своїм щуплим задом і тицяючи пальцем в Ешлі. – Мені подобаються його жарти. Він веселий.

      – О, зачекай, – відповів Ешлі. – Скоро це тебе дратуватиме.

      Коли фальшивий сміх змовк, Дарбі виявила ще дещо. Дрібниця – але щось дуже тривожне було в тому, як викрадач сміявся. Він здавався надто настороженим. Звичайні люди кліпають очима і втрачають пильність. Але не Ларс. Його обличчя сміялося, а очі дивилися. Він розглядав присутніх, його зіниці блукали кімнатою, холодно оцінюючи їх, поки він демонстрував рот із гострими зубами.

      «Цевишкірене тупе обличчя зла, – усвідомила Дарбі. – Це обличчя чоловіка, який викрав маленьку дівчинку з її будинку в Каліфорнії».

      Світло замерехтіло. Напад крижаної темряви. Усі підвели погляд на флуоресцентні лампи, але коли вони увімкнулися і кімната знову наповнилася світлом, Дарбі продовжила вивчати щетинисте обличчя Ларса.

      Ось кому я протистою.

***

      Посеред глупої ночі існує час, коли сили зла вважаються найсильнішими. Відьомська година, так називала його мати Дарбі, з легким магічним завиванням у голосі.

      Це третя година ночі.

      Ймовірно, так диявол глузує зі Святої Трійці. Зростаючи, Дарбі поважала цей забобон, але насправді ніколи не вірила в нього – як певний час доби може бути злішим за інший? Однак у дитинстві, коли б вона не прокидалась від нічного кошмару, задихаючись і пітніючи, одразу дивилася на телефон. І от лихо – завжди було близько третьої години ночі. Кожний раз, який вона могла запам’ятати.

      Коли їй наснилося, як на уроці суспільствознавства в сьомому класі їй перехопило подих і вона виблювала білих тридюймових личинок, що звивалися на парті?

      О 03 : 21 ночі.

      Коли їй наснилося, як чоловік простежив за нею, коли вона йшла до супермаркету, підсвистуючи їй, а потім загнав Дарбі в кут у туалеті, дістав крихітний пістолет і вистрелив їй у потилицю?

      О 03 : 33 ночі.

      Коли їй наснилося, як високий привид – сивоволоса жінка у квітчастій спідниці з подвійними суглобами, що згиналися назад, як задні собачі лапи, влазила у вікно спальні Дарбі, напівплаваючи, напівкрокуючи, невагома й неземна, наче підводна істота?

      Саме о 03 : 00.

      «Відьомська година, – казала її мати, запалюючи одну з жасминових свічок. – Коли демони наймогутніші».

      Потім вона для ефекту різко закривала запальничку – клац.

      Тут і зараз, у зоні відпочинку Ванапані, була лише одинадцята година, але Дарбі досі уявляла, як темрява збирається в кімнаті разом із нею, разом із усіма. Щось свідоме скупчувалося в тіні, нетерпляче чекаючи на насилля.

      Дарбі ще не вирішила, як нападе на Ларса.

      Вона вже вивчила план поверху центру відвідувачів. Простий, але повний важливих деталей. Прямокутне головне фойє з двома туалетами для чоловіків та жінок, старими питними фонтанами і зачиненою підсобкою із написом ЛИШЕ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ. Кам’яно-цементна кавова стійка за захисними жалюзі. Єдині доволі СКАЧАТЬ