Убий мене нiжно. Никки Френч
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Убий мене нiжно - Никки Френч страница 6

Название: Убий мене нiжно

Автор: Никки Френч

Издательство: Ранок

Жанр: Триллеры

Серия:

isbn: 978-617-09-5840-2

isbn:

СКАЧАТЬ личко дитини. Майже одразу він почав кричати – хрипло, протягло, завиваючи. Від цього його рожеві щоки побагровіли, але дівчина не звертала уваги, наче вона була вище за все це. На її блідому обличчі застиг байдужий вираз. До того ж її малюк був одягнений як в експедицію на Південний полюс, а на ній була тоненька сукня і розстібнута куртка. Я перевіряла себе на материнський інстинкт. Відсутній. Потім я озирнулася на всіх жінок і чоловіків у костюмах. Я нахилилася до чоловіка в гарному кашеміровому пальто, так низько, що можна було розгледіти маленькі прищі на його обличчі, і м’яко сказала йому на вухо:

      – Вибачте. Поступіться місцем, будь ласка, цій жінці.

      Він подивився розгублено, обурено.

      – Їй треба сісти.

      Він встав, і мати протиснулась і опустилась між двома розгорнутими «Гардіан»[8]. Малюк продовжував кричати, а вона продовжувала дивитися перед собою скляними очима. Чоловік тепер міг почуватися благодійником.

      Я з радістю вийшла на своїй зупинці, хоча мене зовсім не радував день попереду. Коли я починала думати про роботу, я впадала в летаргію, мої кінцівки наче важчали, а мозок вкривала пліснява. На вулиці було зимно, із кожним видихом в мене з рота йшов пар. Я щільніше замотала шарф навколо шиї. Треба було шапку вдягти. Можливо, на кава-брейку мені вдасться вислизнути і купити собі черевики. Люди навколо мене, нахиливши голови, поспішали до своїх офісів. Треба нам із Джейком в лютому кудись поїхати, кудись, де сухо і спекотно. Куди завгодно, тільки б подалі від Лондона. Я уявила білий пісок на пляжі і блакитне небо, і себе в бікіні, струнку і засмаглу. Я передивилася забагато реклами. Я завжди носила суцільний купальник. Ох. Джейк завжди тролить мене через економію.

      Я зупинилася на пішохідному переході. Вантажівка проревіла повз. Я і голуб синхронно відскочили. Я мигцем побачила водія, він сидів високо у своїй кабіні і не звертав уваги на людей внизу, які пленталися на роботу. Наступна машина зі скрипом загальмувала, і я ступила на дорогу.

      З іншого боку дорогу переходив чоловік. Я помітила, що він був у чорних джинсах і чорній шкіряній куртці, а потім я подивилась йому в обличчя. Я не знаю, хто з нас зупинився першим. Ми обидва стояли посеред дороги і витріщались одне на одного. Здається, сигналили машини. Я не могла поворухнутися. Здавалося, ми стоїмо так вічність, але пройшло кілька секунд. Я відчула пустоту і холод у животі і не могла вдихнути на повні груди. Знову сигнал. Хтось щось прокричав. У нього були неможливо блакитні очі. Я продовжила переходити дорогу, він також, і ми пройшли повз, у сантиметрі, очі в очі. Якби він торкнувся мене, я думаю, я б розвернулася і пішла за ним, але він не зробив цього, і я дійшла до тротуару одна.

      Я пройшла трохи в бік будинку, у якому був офіс компанії «Дракон», потім зупинилась і обернулась. Він усе ще був там, дивився на мене. Він не посміхався і не робив нічого. Я через силу змусила себе відвернутися, його погляд притягував мене. Коли я підійшла до обертових дверей офісу і штовхнула їх, я останній раз подивилась на нього. Він пішов, чоловік з блакитними очима. СКАЧАТЬ



<p>8</p>

«Guardian» – щоденна британська газета.