Убий мене нiжно. Никки Френч

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Я вже всілася спиною до дверей, тож могла дивитися у вікно. Офіс був на південь від Темзи в лабіринті вузьких вулиць, назви яких походили від назв спецій і тих далеких країн, звідки їх привозили. За нашим офісом був завод з переробки сміття, який був завжди на грані перекуповування і перебудови. Сміттєзвалище. В одному кутку величезна гора пляшок. У сонячні дні можна було дивитися, як вона магічно виблискує, але навіть у такий похмурий день, як сьогодні, було на що подивитися – якщо пощастить, екскаватор згрібатиме пляшки в іще більшу купу. Це буде набагато цікавішим, ніж те, що відбуватиметься в кімнаті «С». Я озирнулась. Тут були троє трохи розгублених чоловіків, які прибули з Нортбріджської лабораторії виключно для цієї наради. Вони не приховували обурення через те, що втрачають час. Були Філіп Інгаллз із верхнього поверху, моя так звана асистентка Клаудія та асистентка Майка Фіона. Не вистачало кількох людей. Майк ще більше спохмурнів, він сидів і тягнув униз мочки вух. Я визирнула у вікно. Клас – до пляшкової гори наближався екскаватор. Від цього мені стало краще.

      – Джованна буде? – спитав Майк.

      – Ні, – відповів один з дослідників, здається, його звати Нейл. – Вона прислала мене замість себе.

      Майк стиснув плечима, погоджуючись, але не приховуючи злості. Я вирівнялась, набула уважного вигляду й оптимістично підняла ручку. Нарада почалася з обговорення минулої наради і нудної рутини. Я виводила кривулі в блокноті, потім намагалася намалювати портрет Нейла, який виходив більш схожим на бладгаунда із сумними очима. Потім я переключилась на екскаватор, який уже працював на повну. На жаль, вікна глушили звук битого скла, але все одно видовище приємне. Через силу я переключилася назад на нараду. Коли Майк спитав про плани на лютий, Нейл почав щось розповідати про ановуляторну[3] кровотечу, і я раптово й абсурдно закипіла від думки, що чоловік-науковець говорить з чоловіком-менеджером про технології для жіночої анатомії. Я вдихнула повітря, щоб сказати, передумала, і повернулася до сміттєзвалища. Екскаватор зараз відпочивав, роботу зроблено. Я думала, як це – влаштуватися на роботу водієм чогось такого.

      – А стосовно тебе…

      Я повернулась до того, що відбувається в кімнаті, немов прокинулася від сну. Майк звертався до мене, і всі повернулися, очікуючи прочуханки.

      – Тобі треба розібратися з цим, Еліс. У твоєму відділі проблеми.

      Чи хотілося мені сперечатися? Ні.

      – Добре, Майк, – сказала я солоденько. Я підморгнула йому, просто щоб показати, що не дозволю знущатися над собою, і побачила, як почервоніло його обличчя.

      – І може, хтось полагодить цю довбану лампу? – закричав він.

      Я подивилась угору. Одна з люмінесцентних ламп ледь помітно блимала. Як тільки ти це помітив, ти не можеш не звертати уваги, наче хтось шкребеться у твоєму мозку. Шкребеться, шкребеться, шкребеться.

      – Я зроблю це, – сказала я. – Маю на увазі, СКАЧАТЬ