Убий мене нiжно. Никки Френч

Чтение книги онлайн.

      Джулія і Сильвія були там, коли я прийшла. Вони сиділи в кутку за столиком із Клайвом. За ними було декілька рослин у кашпо. На стінах «Вайну» були намальовані виноградні лози.

      – Маєш жахливий вигляд, – сказала спочутливо Сильвія. – Похмілля?

      – Начебто ні, – відповіла я обережно. – Але похмелитися не відмовлюсь. Я тобі теж принесу.

      Клайв розповідав про дівчину, з якою він познайомився вчора на вечірці.

      – Дуже цікава жінка, – сказав Клайв. – Вона фізіотерапевт. Я їй пожалівся на свій хворий лікоть, і знаєте що…

      – Знаємо.

      – Вона його якось притисла трохи, і одразу полегшало. Хіба це не диво?

      – Яка вона?

      – У якому сенсі?

      – Яка вона, – наполягала я.

      Принесли напої. Він надпив трохи.

      – Вона доволі висока, – сказав він. – Вища за тебе. В неї русе волосся, по плечі. Симпатична, смаглява, з неймовірно блакитними очима.

      – Не дивно, що тобі полегшало. Ти запросив її кудись?

      Клайв подивився обурено, але трохи хитро. Він послабив краватку.

      – Звісно ні.

      – Але ти точно хотів.

      – Не можна просто взяти й отак запросити дівчину.

      – Можна, – перебила Сильвія. – Вона тебе за лікоть тримала.

      – І що? Це не має значення. Вона тримала мене за лікоть просто як фізіотерапевт, вона сама запропонувала допомогу, це нічого не означає, хіба ні?

      – Не зовсім, – сказала Сильвія чинно. – Запроси її. Подзвони їй. Здається, вона душечка.

      – Звісно, вона… приємна, але є дві проблеми. По-перше, ви це знаєте, я ще не відійшов після Крістін. По-друге, я так не можу. Мені потрібен привід.

      – Ти знаєш, як її звати? – спитала я.

      – Її звати Гейл. Гейл Стівенсон.

      Я задумливо відпила «Криваву Мері».

      – Подзвони їй.

      Обличчям Клайва комічно промайнула паніка.

      – Що я скажу?

      – Неважливо, що ти скажеш. Якщо ти їй подобаєшся, а те, що вона тримала тебе за лікоть на вечірці, доводить, що так і є, тоді вона піде з тобою, що б ти там не говорив. Якщо не подобаєшся, вона не піде, що б ти там не говорив.

      Клайв розгубився.

      – Просто подзвони, – сказала я. – Скажи «Я власник ліктя, який ви лікували вчора на такій-то вечірці, чи не хочете прогулятися зі мною?». Це може очарувати її.

      Клайв здавався спантеличеним.

      – Отак просто?

      – Саме так.

      – А куди її запросити?

      Я розсміялася.

      – Чого ти хочеш від мене? Щоб я вам ще й з кімнатою влаштувала?

      Я пішла взяти ще випити. Коли я повернулась, Сильвія драматично палила і щось розповідала. Я втомилася і слухала її через слово. На іншому кінці столу (я не впевнена, бо чула лише уривки) Клайв розповідав Джулії про таємні символи, заховані СКАЧАТЬ