Убивство в будинку вікарія. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

      – Схоже, ми з вами говорили про різні речі, – сказав я. – Атож, арешт відбувся, заарештували Лоренса Реддінґа.

      – Лоренса Реддінґа? – Міс Марпл здавалася дуже здивованою. – Я ніколи не подумала б…

      Ґрізельда урвала її схвильованим голосом:

      – Я не можу повірити в це навіть тепер. Навіть тепер, коли він зізнався.

      – Зізнався? – перепитала міс Марпл. – Ви кажете, він зізнався? Диво та й годі! Виходить, я нічого не розуміла!

      – Я не можу позбутися відчуття, що то був нещасний випадок або щось подібне, – сказала Ґрізельда. – Тобі так не здається, Лене? Я хочу сказати, той факт, що він сам зізнався в убивстві, веде до такого висновку.

      Міс Марпл енергійно нахилилася вперед.

      – То він сам зізнався, кажете?

      – Так.

      – О, – сказала міс Марпл, глибоко зітхнувши. – Я така рада, така дуже рада.

      Я з подивом подивився на неї.

      – Це свідчить про те, що він щиро розкаявся, – припустив я.

      – Розкаявся? – Міс Марпл здавалася вкрай здивованою. – Але ж, любий панотче, ви не можете думати, що він справді винний?

      Настала моя черга з подивом витріщитися на неї.

      – Але ж, якщо він зізнався…

      – То це є очевидним доказом, хіба ні? Я хочу сказати, доказом того, що він цілком непричетний до вбивства.

      – Ні, – заперечив я. – Можливо, я геть тупий, але я не бачу цього доказу. Якщо ви не скоїли вбивства, то не розумію, який вам сенс навішувати його на себе.

      – О, звісно ж, така причина існує, – сказала міс Марпл. – Вона цілком природна. Для будь-якого вчинку причина існує, хіба ні? А молоді люди мають такі гарячі голови і часто схильні вірити в найгірше.

      Вона обернулася до Ґрізельди.

      – А ви зі мною згодні, чи не так, моя люба?

      – Я… я не знаю, – сказала Ґрізельда. – Не знаю, що тут і думати. Я не можу пояснити, чому Лоренс має поводитися, як круглий ідіот.

      – Якби ти бачила його обличчя вчора ввечері… – почав я.

      – Розкажіть мені, – попросила міс Марпл.

      Я розповів їй, як повернувся вчора додому, і вона уважно вислухала мою розповідь.

      Коли я закінчив, вона сказала:

      – Я знаю, що іноді міркую по-дурному й не розумію події так, як треба їх розуміти, але й ваш погляд мені здається незрозумілим. Я думаю, якщо молодий чоловік налаштувався вчинити великий злочин, забравши життя у свого ближнього, то він не буде розгубленим і збентеженим після того, як його скоїть. Це буде добре обміркованою й холоднокровною акцією й, хоч убивця може бути трохи схвильованим і може припуститися якоїсь дрібної помилки, я не думаю, щоб він прийшов у стан такого збудження, який ви описуєте. Нелегко уявити себе на місці такої людини, але не бачу, щоб я могла довести себе до нестями.

      – Ми не знаємо, якими були обставини, – СКАЧАТЬ