Убивство в будинку вікарія. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до повного розпачу», – і серце мені боляче стислося: тепер я побачив можливу причину героїчного самозвинувачення Лоренса Реддінґа.

      – Ви маєте якісь відомості про пересування Реддінґа раніше, протягом дня? – запитав Мелчет, звертаючись до Слека. – Чи є якісь підстави вважати, що він застрелив Протеро раніше, ніж він каже? З’ясуйте це, гаразд?

      Він обернувся до мене, і я мовчки подав йому листа від Анни Протеро. Він прочитав його й здивовано випнув губи. Потім обернувся до мене із запитанням у погляді.

      – Це те саме, на що ви натякали сьогодні вранці?

      – Так. Я тоді не був переконаний, що повинен розповісти про це. Тепер я знаю, що це мій обов’язок.

      І я розповів йому про те, що побачив того вечора в сарайчику-майстерні.

      Полковник перекинувся кількома словами з інспектором, після чого ми пішли до Старої Садиби. Доктор Гейдок пішов із нами.

      Надзвичайно чемний дворецький відчинив нам двері – в його поведінці було саме стільки жалоби, скільки йому годилося мати.

      – Доброго ранку, – сказав Мелчет. – Чи не доручите ви покоївці повідомити місіс Протеро, що ми тут і хочемо побачитися з нею? А потім негайно повертайтеся сюди, бо ми хочемо поставити вам кілька запитань.

      Дворецький поспішив геть і незабаром повернувся зі словами, що передав наше повідомлення.

      – А зараз поговорімо трохи про те, що сталося вчора, – сказав полковник Мелчет. – Ваш хазяїн був присутній на ланчі?

      – Так, сер.

      – І настрій у нього був такий, як звичайно?

      – Наскільки я міг судити, сер, то так.

      – Що сталося потім?

      – Після ланчу місіс Протеро пішла лягти й відпочити, а полковник пішов до свого кабінету. Міс Летиція поїхала грати в теніс у двомісному автомобілі. Полковник і місіс Протеро випили чай о пів на п’яту у вітальні. На пів на шосту був замовлений автомобіль, щоб відвезти їх до села. Відразу по тому, як вони поїхали, зателефонував містер Клемент, – він вклонився в мій бік, – і я повідомив йому, що вони поїхали.

      – Гм, – сказав полковник Мелчет. – Коли містер Реддінґ був тут востаннє?

      – У вівторок пополудні, сер.

      – Я так розумію, вони посварилися?

      – Я так думаю, сер. Полковник наказав мені не пускати в майбутньому містера Реддінґа в дім.

      – А ви чули, з якої причини вони сварилися? – запитав полковник Мелчет навпростець.

      – Полковник Протеро, сер, мав надзвичайно гучний голос, а надто тоді, коли підвищував його у гніві. Я просто не міг не почути кілька слів із тієї розмови.

      – Ви почули досить, щоб зрозуміти причину сварки?

      – Я так зрозумів, сер, вони сварилися через портрет, який малював містер Реддінґ, – портрет міс Летиції.

      Мелчет щось пробурчав собі під ніс.

      – Ви бачили містера Реддінґа, коли він пішов із дому?

      – Так, сер, я його провів.

      – Він не здався вам розгніваним?

     & СКАЧАТЬ