Убивство в будинку вікарія. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мірою, аніж це буде потрібно для прояснення справи. То в чому була проблема?

      – Дівчина тут зовсім ні до чого, – сказав я. – Повірте мені, це було щось зовсім інше, але поки що я не можу сказати більше на цьому етапі розслідування.

      Він кивнув головою й підвівся на ноги.

      – Я радий це чути. Адже чого лишень не базікають. У нашій частині світу існує надто багато жінок. Гаразд, я мушу йти. Мені треба побачитися з Гейдоком. Він одержав кілька викликів, але тепер він уже має бути вдома. Не стану від вас приховувати, мені шкода, що таке сталося з Реддінґом. Він завжди здавався мені дуже пристойним молодиком. Можливо, вони придумають якесь виправдання для нього. Тяжкі спогади про війну, контузія від снарядного вибуху чи щось подібне. Якщо не знайдеться якийсь інший адекватний мотив. Ну, мені пора йти. Ви хочете піти зі мною?

      Я сказав, що дуже хочу, і ми вийшли з дому разом.

      Будинок Гейдока стоїть поруч із моїм. Його слуга сказав, що доктор щойно прийшов, і провів нас до їдальні, де Гейдок уже сидів перед тарілкою з яєшнею й беконом, над якою клубочилася пара. Він привітав мене дружнім кивком голови.

      – На жаль, мені довелося негайно їхати. Термінові пологи. Більшу частину ночі я присвятив вашій справі. Я дістав для вас кулю.

      Він посунув по столу невеличку коробку. Мелчет роздивився кулю.

      – Нуль двадцять п’ять?

      Гейдок кивнув головою.

      – Я прибережу технічні деталі для розслідування, – сказав він. – Зараз вам треба знати тільки те, що смерть була миттєвою. Дурний молодик, навіщо йому було вбивати старого? Але надзвичайно дивно, що ніхто не почув пострілу.

      – Так, – погодився Мелчет. – Це й мене дуже дивує.

      – Вікно кухні виходить на протилежний бік дому, – сказав я. – Якщо двері кабінету, двері до буфетної і двері до кухні зачинені, я сумніваюся, що можна було б щось почути, до того ж у домі не було нікого, крім служниці.

      – Гм… – сказав Мелчет. – Це дивує однаково. Я себе запитую, чи стара леді – як пак її звуть – міс Марпл нічого не почула. Скляні двері до кабінету були відчинені.

      – Може, вона й почула, – сказав Гейдок.

      – Не думаю, – відповів я. – Вона щойно до нас приходила й нічого про це не згадала, а вона, безперечно, згадала б, якби їй було що розповісти.

      – Вона могла почути звук пострілу й не звернути на нього уваги – подумала б, що то вихлоп автомобіля.

      Мене вразило, що сьогодні Гейдок набагато веселіший і добродушніший, ніж учора. Він здавався чоловіком, який намагається приборкати свій надзвичайно добрий настрій.

      – А що, як пістолет був із глушником? – запитав він. – Це цілком імовірно. Тоді ніхто нічого не почув би.

      Мелчет похитав головою.

      – Слек нічого подібного не знайшов і звернувся з таким запитанням до Реддінґа, і Реддінґ спочатку взагалі не зрозумів, про що йдеться, а потім категорично заперечив, СКАЧАТЬ