Убивство в будинку вікарія. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Лікар похитав головою.

      – Неможливо. Ніяк неможливо. Він був мертвий набагато довше, ніж ви припускаєте.

      – Але ж, чоловіче! – вигукнув полковник Мелчет, – ви самі сказали, що півгодини – приблизна оцінка.

      – Півгодини, тридцять п’ять хвилин, двадцять п’ять хвилин, навіть двадцять хвилин – можливо, але менше ніяк. У такому разі тіло було б іще тепле, коли я добувся до нього.

      Ми витріщилися один на одного. Обличчя Гейдока змінилося. Воно раптом посіріло й постаріло. Я не міг збагнути, чому воно так змінилося.

      – Але подумайте, Гейдок. – Полковник віднайшов свій голос. – Якщо Реддінґ визнає, що застрелив його за чверть до сьомої…

      Гейдок підхопився на ноги.

      – Я вам кажу, це неможливо! – з люттю викрикнув він. – Якщо Реддінґ каже, що вбив Протеро за чверть до сьомої, то Реддінґ бреше. Нехай котиться все до біса, я лікар і я знаю. Кров у нього вже почала згортатися.

      – Якщо Реддінґ бреше… – почав Мелчет.

      Він замовк і похитав головою.

      – Ліпше ходімо до відділка й поговорімо з ним, – сказав він.

      Розділ восьмий

      Ми йшли майже мовчки до поліційного відділка. Гейдок трохи відстав і прошепотів до мене:

      – Ви знаєте, мені це не подобається. Зовсім не подобається. Тут є щось таке, чого ми не розуміємо.

      Він здавався вкрай стурбованим і збитим із пантелику.

      Інспектор Слек був у відділку, і незабаром ми опинилися віч-на-віч із Лоренсом Реддінґом.

      Він був блідий і напружений, проте цілком стриманий. «Чудово стриманий, – подумав я, – зважаючи на обставини». Мелчет форкав і мугикав, вочевидь нервуючи.

      – Послухайте-но мене, Реддінґ, – сказав він. – Я так розумію, ви тут зробили зізнання інспекторові Слеку. Ви зізналися, що прийшли в церковний дім приблизно о чверть за сьому, зустріли там Протеро, посварилися з ним, застрелили його й пішли звідти геть. Я не зачитую ваше зізнання, але переказав вам його суть.

      – Так.

      – Я хочу поставити вам кілька запитань. Вам уже сказали, що ви можете не відповідати на них, якщо не захочете, без свого адвоката…

      Лоренс урвав йому промову:

      – Мені немає чого приховувати. Я вбив Протеро.

      – Он як! Гаразд, – форкнув Мелчет. – Звідки ви взяли пістолет?

      Лоренс завагався.

      – Він був у моїй кишені.

      – Ви взяли його до церковного дому?

      – Атож.

      – Навіщо?

      – Я завжди ношу його із собою.

      Він трохи завагався, перед тим як відповісти, і я був абсолютно переконаний, що він сказав неправду.

      – Навіщо ви відвели назад стрілки годинника?

      – Стрілки годинника?

      Він здавався спантеличеним.

      – Так, стрілки показували СКАЧАТЬ