Убивство в будинку вікарія. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

      – Але вона у вас досить точна, сер, досить точна.

      Я спробував утрутитися до розмови:

      – Щодо годинника…

      – Пробачте, сер, але я сам поставлю вам запитання, які вважатиму необхідними. У мене мало часу. Тому вимагаю від вас абсолютної мовчанки.

      – Так, але я хочу сказати вам…

      – Абсолютної мовчанки, – відрубав інспектор, люто глипнувши на мене.

      Я дав йому те, що він від мене хотів.

      Він усе ще пильно оглядав письмовий стіл.

      – Чого він тут сидів? – пробурчав він. – Він хотів написати записку? О, що це таке?

      Він тріумфально підняв догори клаптик паперу. Він був такий щасливий своєю знахідкою, що дозволив нам підійти до нього й подивитися на папірець разом із ним.

      То був клапоть мого канцелярського паперу, і нагорі стояла цифра 6:20.

      – «Шановний Клементе, – так починалася цидулка. – Пробачте, я більше не можу чекати, бо мені треба…»

      На цьому слові записка закінчувалася закарлючкою.

      – Ясніше очевидного! – вигукнув інспектор Слек із тріумфом у голосі. – Він сідає сюди, щоб написати цидулку, а його ворог тихенько заходить у скляні двері і стріляє в нього, поки він пише. Що тут незрозумілого?

      – Я лише хотів вам сказати… – почав я.

      – Нічого не кажіть, сер, я не маю коли вас слухати. Зараз я пошукаю сліди.

      Він опустився навкарачки й посунув до скляних дверей.

      – Я вважаю, ви повинні знати… – вперто правив я своєї.

      Інспектор підвівся на ноги. Він сказав із хвилюванням у голосі, але твердо:

      – Ми поговоримо про це згодом. А зараз я попрошу вас, джентльмени, покинути приміщення. Будь ласка, вийдіть звідси негайно.

      Ми дозволили йому виштовхати нас із кабінету, як дітей. Здавалося, минули години. Але було тільки чверть на восьму.

      – Ну, от і все, – сказав Гейдок. – Коли цей самозакоханий осел захоче мене бачити, то скажете йому, нехай приходить до моєї приймальні. До побачення.

      – Господиня повернулася, – сказала Мері, на мить з’явившись із кухні. Очі в неї були круглі й схвильовані. – Вона увійшла в дім хвилин п’ять тому.

      Я знайшов Ґрізельду у вітальні. Вона здавалася зляканою, але й збудженою.

      Я розповів їй про все, і вона уважно вислухала мене.

      – Цидулка позначена цифрою 6:20, – закінчив я свою розповідь. – А годинник на столі впав, і стрілки зупинилися на позначці 6:22.

      – Он як, – сказала Ґрізельда. – Але ти хіба йому не пояснив, що той годинник ми завжди ставимо на чверть години вперед?

      – Ні, не пояснив, – сказав я. – Він не захотів мене слухати. Мої зусилля ні до чого не призвели.

      Ґрізельда спохмурніла, вираз обличчя в неї був геть спантеличений.

      – Але ж, Лене, це геть заплутує справу, – сказала вона. – Бо коли цей СКАЧАТЬ