Робін Гуд. Александр Дюма

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ родині, і донині вільне трудове життя мені вельми до душі, на противагу монастирському. Наш настоятель про те знає і, з добрості своєї, за руку мене не тримає. Він у нас не лише золотце полюбляє… А ви, шляхетний лицарю, коли не секрет, хто самі будете? – звернувся чернець до сера Аллана.

      – Охоче відповім, якщо ви дасте мені докинути хоч слівце.

      Робін досі тримав флягу з вином у руках, і чернець-здоровань потягнувся до неї.

      – Гоп! – гукнув юнак, відсмикуючи посудину. – Черга твоя пройшла, брате Тук, ліпше ковтни холодної водиці зі струмка і дай людині мовити.

      – Родом я сакс, – почав лицар. – Батько мій був близьким другом архієпископа Кентерберійського та королівського міністра Томаса Беккета, і дружба ця принесла йому лише нещастя, адже після сварки монсеньйора Беккета з королем мого батька було вигнано з Англії. Ми з сестрою Меріон…

      Заслухавшись, Робін не зауважив, як до фляги почали дедалі частіше прикладатися повеселілий брат Тук, а далі й сер Аллан. Розповідь захмелілого лицаря ставала дедалі безладнішою, зрештою сер Аллан поринув у докладний опис чеснот своєї прегарної нареченої Крістабель – і вихваляв їх невпинно, на противагу огидній вдачі її батька, барона Фіц-Олвіна, – теми, мало цікавої для Робіна.

      – Поки двір виявляв до моєї сім’ї свою велику ласку, – нарешті зітхнув лицар, – барон Ноттінґем, хоч походить він із норманської знаті, прихильно ставився до нашого кохання і навіть називав мене сином. Але щойно доля повернулась іншим боком, він заявив, що його донька ніколи не стане дружиною сакса… Проте, друзі мої, не в моїх правилах відступати, і сьогодні ж увечері я за будь-яку ціну свого доб’юся. Я знаю таємницю, що здатна перетворити чванливого барона на жебрака… і моє мовчання стане викупом за Крістабель… Отже, в дорогу!.. Агов, брате Тук, прокидайся!

      Не минуло й години, як трійця ввійшла в місто, над яким гордовито височів феодальний Ноттінґемський замок. Він стояв на пагорбі, підніжжя якого омивали води швидкоплинного Тренту.

      – Слуги мене знають, і вони на нашому з Крістабель боці, – мовив Аллан. – Але як за ворота дістанетеся ви, друзі мої? Конче потрібно, щоби вас під якимось приводом пропустили зі мною!

      – Мілорде, вам немає про що хвилюватись, – усміхнувся чернець, – у замку живе одна… так би мовити… е-е… славна дівчина, для якої я є духівником. Тож щоразу після сповіді на мене чекає там добра вечеря… Ну ось ми й на місці… – Ще за сотню ярдів9 од замкових воріт велетень громовим голосом заревів: – Герберте Ліндсею, головний вартовий воріт замку Ноттінґем! Хай буде з тобою благословення нашого покровителя святого Бенедикта! І пошле він усілякі блага тобі і твоїм домочадцям! Нам треба ввійти! Зі мною тут двоє друзів: один із них бажає перемовитися з твоїм господарем про дуже важливі справи, а іншому не завадить підкріпитися й відпочити. А я, коли мені буде дозволено, дам твоїй доньці Мод ті духовні напучення, яких вона, безперечно, потребує… СКАЧАТЬ