Робін Гуд. Александр Дюма

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ років тому ми віддали на ваше піклування, – ледве вимовив Рітсон і, зібравши останні сили, провадив далі: – На жаль, сумна історія його діда повторилася знову. Сер Роберт, збожеволівши з горя, почав танути на очах, мов та свічечка на сонці. На його прохання я знайшов для дитини годувальницю, а леді Лору поховали в склепі місцевого монастиря… Невдовзі мав повернутися мій господар – і відтепер ніхто не міг зашкодити йому заволодіти фамільними скарбами і графським титулом, адже було очевидно, що єдиний прямий спадкоємець не довго топтатиме ряст… Та сера Філіпа страшенно розчарувала й розгнівала новина про народжену в цьому шлюбі дитину!.. Відправивши бідолашного небожа в родове гніздо, барон звелів мені під страхом смерті припнути язика. Проте вийшло не так, як він бажав. Помираючи, сер Роберт змусив лицаря присягнути на розп’ятті, що той виховає хлопчика як свого сина, і той, коли виросте, вступить у права, належні йому за законом. Решту, ліснику, ти знаєш сам…

      – І де ж тепер цей барон Безант, який так підло позбавив Робіна титулу графа Гантінґдонського?

      – Потонув у кораблетрощі біля французьких берегів…

      – Хто ж тоді володіє Гантінґдонширом?

      – Вільям Фіц-Ут, настоятель8 абатства Рамсей, його далекий родич. Я вступив був до нього на службу, та абат прогнав мене з незрозумілої причини. Так я й потрапив до зграї головорізів барона Фіц-Олвіна.

      – У Робіна була мати,– замислено мовив Ґілберт Гед. – Здається, ти назвав ім’я дівчини – Лора? Гадаю, її родина зацікавлена в тому, щоби Робіна було визнано графом Гантінґдонським?

      – Сер Гай Ґемвел-Голл – батько покійної леді Лори.

      – Як?! Той самий старий сер Гай, що живе зі своїми шістьма синами – силачами і мисливцями – ген на тому краю Шервудського лісу?

      – Саме так, Ґілберте…

      – Ну що ж! – вигукнув Гед. – Тоді ми ще повоюємо з його превелебністю паном абатом! Правда кривду переможе, і Робін Гуд поверне своє славне ім’я, якщо на те буде Господня воля!

      – Вір мені – я старався спокутувати свою провину… – знесилено пробурмотів Рітсон. Із кожним словом дихати йому ставало дедалі важче. Він довго мовчав, потім прошепотів: – Я забув… сказати тобі ще дещо… дуже важливе. Цей лицар і молода пані, яких ти прихистив…

      – Кажи швидше! – Гед схопив шваґра за руку.

      – Я… повинен був їх убити. Барон заплатив мені, а на підмогу дав іще людей – тих самих, яких ви перебили. Я не знаю, навіщо йому життя цих двох… але, прошу тебе, попередь сера Аллана, щоби ні він, ні його сестра навіть не думали наближатися до замку Фіц-Олвіна…

      Лісник здригнувся, згадавши, що сер Аллан із Робіном вирушили саме до Ноттінґема, але попереджати їх про небезпеку було вже запізно.

      – Роланде, – мовив він, – у домі є чернець-бенедиктинець. Хочеш, я покличу його, СКАЧАТЬ