Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ міста, забезпечує захист людям, які уклали спільну угоду й закони на користь спільноти, проти зовнішньої небезпеки. Але до цього йому треба було пройти через досвід внутрішньої небезпеки, невіддільної від жорстокості. Історія Каїна і Авеля повчальна. Тут братовбивство описане як експеримент, як випробування в обряді ініціації. Це щабель еволюції, що дав можливість убивці відчути, що таке «зло»: він страждає тому, що поруч більше немає брата, а сам він нічого не може, та й удвох теж: завжди існує небезпека віддзеркалювати одне одного або ворогувати. Такою є й первісна сексуальність, яка схиляє вбивати, пожирати, нищити… Але щойно людей стає кілька, принаймні троє, – вони мобілізують свої сили на захист, об’єднуючись проти зовнішньої небезпеки.

      Покарання-підвищення чи винний-відповідальний

      Усі свідчення незмінно підтверджують: амазонські індіанці ксинґу ніколи не лупцюють дітей. Якось одна дитина підпалила хижку. Невдовзі вогонь перекинувся на інші хатини, і селище було спалене вщент. Але малого палія не побили. Йому дали ім’я «Верховода вогню». Це нагадує історію Каїна й Авеля. Каїн убив свого брата Авеля, але Бог призначив його відповідати за безпеку міст.

      Нині школяр, що стає об’єктом цькування, так званий «цап-відбувайло» для інших, наражається на внутрішню небезпеку, бо втрачає можливість мати соціальне життя. Його кривдник насправді дає йому можливість усвідомити ризик не мати друзів. Адже сила з’являється в єдності. Хіба товариш – хлопчисько в школі, який з нього знущається, – не передає йому дуже повчальний досвід? Але мати чи батько, які можуть лише нарадити: «Захищайся!», не здатні йому це пояснити. Спорт на кшталт дзюдо не дає дітям розуміння, що означає бути в групі. Турботним до своїх дітей батькам доволі складно погодитися з тим, що їхня дитина увіллється разом з іншими до групи. Вони її захищають, і навіть занадто. Ігри на вулиці, пустирищі в товаристві інших дітей – то ніби для дітей, якими батьки не опікуються.

      Факт залишається фактом: ми огортаємо дітей безпекою, забираючи в них можливість ризикувати, а це своєю чергою наражає їх на безпорадність. Така безпека, гарантована з боку батьків, а не здобута за їхньої підтримки, не дозволяє витворити в дитини ідентичність, яка давала б почуття відповідальності за своє тіло, ідентичність, що передбачає право на ініціативу, яка компенсується відповідальністю дитини за саму себе, досвід самозахисту, який сприяє підтримці цілісності її тіла, спільно з усіма її товаришами-ровесниками, і то з раннього віку.

      У європейських країнах дитина нині значно рухливіша, жвавіша, їй більше притаманний кочівний спосіб життя, ніж її дідусям і бабусям у схожому віці; вона більше пересувається або слухає розмови про мандрівки, бачить зображення краєвидів далеких країн; але заразом вона набагато слабше знає природу. Міське життя не вчить її, що таке земля, пори року, що таке небо, зірки, місце СКАЧАТЬ