Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пригнічує материнська турбота – вона здається їй надмірною, подразливою. Якось у неї була можливість відчути на собі цей досвід, коли вона на декілька хвилин вибігла до нужника. Не хотіла вдягати теплий одяг? Як тобі завгодно! Вона вибігла, повернулася, погрілася біля вогню, – але вона спізнала цей досвід на собі, і за два-три рази вона, як мати, уже вдягала шалик, куртку… Вона збагнула, що всі так роблять, що їй наказують одягнутися тепліше, як вона не хоче, не для того, щоб утвердити над нею свою владу, а тому що всі люди підкоряються цій необхідності, а вона така само людина, як інші. Те саме з голодом. З обов’язком їсти, спати. За наших часів дитина не знає, що вона живе за тих само умов, що й усі люди на землі, бо ж її вберігають від цього знання. Її тягнуть за собою, кваплять, оберігають від усього на світі й заважають ставити власні досліди… Як результат – дитина модерної епохи більше не почувається в безпеці!

      Парадокс нашої епохи, що убезпечує від усіляких ризиків: діти й молодь стають дедалі вразливішими, тому що їм бракує досвіду, який зазвичай дістають у повсякденні.

      Усе, що гарантує безпеку, набувають через досвід, а техніку безпеки слід виражати в словах. Це і є ті ключі, яких дитині не дають. Натомість, щоб висловити зрозумілою мовою небезпеки, які чигають на дитину в повсякденному житті, дорослі через засоби масової інформації не перестають розповідати про небезпеки планетарного масштабу. Спочатку для дуже маленького слухача й телеглядача це, можливо, нічого не означає… Але потім, дуже скоро, він зауважує, що диктор постійно говорить про кінець світу, про те, що людство неухильно наближається до катастрофи, про кризу багатих країн, про те, що гроші знецінюються, а майбутнє неясне… Може, діти занурені в цей клімат загальної незахищеності відносно недавно? Звісно, завдяки тому, що ми як ніколи довго жили без війни, без вогню і крові. Але економічна війна і курс на озброєння породжують більш невимовний страх і не дають розгледіти реальні небезпеки конкретніше. За доби феодалізму були моменти, коли доводилося ховатися в замку від банд, що проходили повз. Робили набіги завойовники, іноземні війська… аж поки не з’явилися маленькі ельзасці зі шкільного підручника «Подорож Францією двох дітей»25… Тоді справді був конкретний ворог – як для дорослих, так і для дітей. А тепер усі розводяться про всесвітню небезпеку, але вона невидима.

      Це мені нагадує розмову з моїм другим сином; у дитячому садку їм розповіли про атомну бомбу. Це був 1947 рік, йому тоді виповнилося три роки. Він прийшов додому і каже:

      – Мамо, атомна бомба – це правда?

      – Так, правда.

      – А правда, що атомна бомба може зруйнувати весь Париж?

      – Так, може.

      Він замовк, а потім питає:

      – А вона може прилетіти до сніданку чи після сніданку?

      Я кажу:

      – Так, це може статися, якщо буде війна, але наразі війни немає.

      Але СКАЧАТЬ