Название: Боротьба за дитину
Автор: Франсуаза Дольто
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Зарубежная прикладная и научно-популярная литература
isbn: 978-617-12-5265-3
isbn:
Небезпечні не так інструменти, якими озброїлося суспільство, як позиція батьків, які, можливо, користуються всіма цими засобами, щоб застрашувати дітей і поширювати на них свою садистичну владу. Сучасні технології можуть водночас утішити їхнє сумління, даючи ілюзію, ніби їхнім дітям більше пощастило, ніж попереднім поколінням: вони, мовляв, мають більше свободи, більше автономії, і врешті-решт це дозволяє батькам, виправдовуючи себе, позбуваючись докорів сумління, чинити на дитину більший тиск. Вирощування дітей у неволі, виховання в тісних рамках – такою є нова виразка так званого цивілізованого суспільства.
Навчання дитини на стадії «вигодовування» проходить украй погано – тією мірою, якою їжа відповідає чи не відповідає бажанню немовляти. Дитя не питають, чого б воно хотіло від матері, ані чи хоче воно їсти взагалі. Дитина мусить їсти. Якщо вона не їсть «добре», тобто в кількостях, передбачених дорослим, її сварять, немовби вона коїть щось дуже зле. У наших західних суспільствах вона не має навіть права відчувати голод. Водночас людству бракує харчів по всьому світу; тимчасом як дітей у цивілізованих суспільствах примушують переїдати.
– Якщо не їстимеш, відведу до лікаря на уколи!
Зрештою, хоч як не віриться, але дітям погрожують, «дресирують» їхнє тіло, щоб воно мало певні потреби, хочуть прищепити не лише потребу в їжі, а й за бажанням дорослого – випорожнення екскрементів.
Інша погроза: «Ти не виростеш».
Тут застосовують авторитет лікарів, переконуючи, що натоптування їжею – це обов’язок. Такий обов’язок безглуздий в очах дитини, яка не голодна. Обов’язок дещо збочений.
Вочевидь, це абсолютно нормальна реакція, коли дитина відмовляється від такого натоптування їжею… бо в неї більше немає вибору, більше немає права відчувати голод або хотіти тієї їжі, якої хочеться їй. Саме тому, до речі, у перервах між прийманням їжі вона накидається на автомати з солодощами… Вони повертають їй радість від смоктання; крім того, діти шукають їх у години, не призначені для обов’язкового приймання їжі. Багато сімей дивуються, що в спеціально відведений для цього час у дитини немає апетиту, бракує потягу до їжі. Деякі школи замість сніданку чітко опівдні, як заведено в інтернатах, мають самообслуговування; і це працює дуже добре. Кухар бачить, які страви залишаються, що дітям подобається менше. Діти можуть обирати одну з двох страв. Отож малюк з апетитом з’їдає те, що йому сподобалося. Буває, що на обід був зроблений неправильний вибір, але дитина втішена, що зробила його сама. До того ж діти влаштовують обмін між собою… Вони відчувають СКАЧАТЬ