Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто

Чтение книги онлайн.

      До XIX ст. великі фермери віддавали своїх синів від дванадцяти до шістнадцяти років на службу до інших фермерів. У Нормандії, наприклад, одяг синові припасали на три роки наперед і складали в так звану «шафу слуги»; це була чималенька скриня, розділена на дві частини: з одного боку – вішаки, а з іншого – полиці для складеного одягу і нижня полиця для чобіт, взуття. На шафі було позначене ім’я юнака: «Жан-Марі… Лоїк і т.д.». Її вантажили на віз і відвозили сина, вбраного по-святковому, на навчання. Найшанованіші люди відправляли синів до рівних собі. Натомість брали собі сина іншого фермера. Часто слуга одружувався з донькою свого господаря. Син їхав до людей, рівних за соціальним становищем, щоб опанувати ремесло, яким згодом він займатиметься в батьківському домі. У Шаранті «стажер» приїздив із шафою, що називалася «чоловік на повен зріст». Вона була вища за нормандську «шафу слуги»: близько 1 метра 70 сантиметрів, справді, на зріст людини… Мала дверцята на петлях угорі, посередині шухляда, а внизу – ще одні дверцята. Це не те саме, що «весільна шафа», широка й подвійна; останню давали як посаг дівчині разом із постільною та столовою білизною. Ці два різновиди шаф, «чоловік на повний зріст» і «шафа слуги», багато говорять нам про тогочасні звичаї: слуга не був на утриманні в пана, він приїжджав до господаря зі своїми речами; усе було сплачено його батьками, а це свідчило про їхнє багатство…

      Виглядає на те, що навчання молоді в заможних прошарках суспільства відбувалося без участі школи; тільки клірики, як найбідніші, отримували шкільну освіту у священиків. У самій касті життя пізнавали через спільну з дорослими діяльність і слухання їхніх розмов. Поступово така організація освіти збіднювалася, тому що освіта кліриків не була освітою, яку отримують разом із культурою, тобто тим, що входить у плоть і кров молодої людини завдяки спілкуванню з дорослими та їхніми друзями. Учням пропонувалася система, за якої лише школа їм давала щось нове, а сім’я не давала нічого. Але що таке культура? Це зустрічі з людьми, які живуть тим, чого вони навчають інших. Але викладачі не переживають те, чого вони навчають; на уроках, сидячи за партами поміж інших слухачів у призначені для цього години, ані учні, ані вчителі не переживають те, про що дізнаються. Цілковите збіднення. Лібідо не залучене в пережите дитиною, як це було раніше, коли вона була ще маленькою; лібідо не вписане в культуру; інформація не карбується в тілі у процесі життя цього тіла. Як здобуває освіту майбутній учитель? Через мовлення когось, хто сидить перед ним нерухомо, немовби мертвий. Книжкова культура – мертва літера. Отож діти далеко не відразу починають розуміти, що за допомогою шкільного підручника до них звертається автор. Поза книгою є людина з плоті й крові. Навіть у підручниках з історії, фізики або математики. Коли я була маленькою, то завжди читала передмови до підручників, інші цього не робили. І мене дуже дивувало, що в цих передмовах я зустрічала живих СКАЧАТЬ