На лезі клинка. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ відкрилася, численні внутрішні полички припіднялись і висунулись, демонструючи інструменти Ґлокти в усій їхній убивчій красі. Там були леза усіх розмірів і форм, голки, вигнуті та прямі, пляшки з олією та кислотою, цвяхи і гвинти, затискачі і щипці, пили, молотки і зубила. Метал, дерево і скло переливалися в яскравому світлі ламп, відполіровані до дзеркального блиску та наточені до смертельної гостроти. Ліве око Ревса цілком закрила багряна пухлина, але праве, жахаючись і вражаючись, пробіглося по інструментах. Призначення одних було страхітно очевидним, а от призначення інших – страхітно неясним.

      «Цікаво, що лякає його більше?»

      – Здається, ми говорили про твій зуб, – пробурмотів Ґлокта. Око Ревса сіпнулося в його бік. – Чи, може, ти бажаєш зізнатися?

      «Ну ось, він у мене на гачку. Зізнавайся, зізнавайся, зізнавайся, зізнавайся…»

      У двері різко постукали.

      «Чорт забирай, знову!»

      Фрост прочинив двері і звідти долинув короткий шепіт. Ревс облизав набряклу губу. Зачинивши двері, альбінос нахилився, щоб прошепотіти Ґлокті на вухо:

      – Тсе арфігектог.

      Ґлокта закляк.

      «Грошей було недостатньо. Поки я плентався сюди з кабінету Келайна, старий виродок доносив на мене архілектору. Отже, мені кінець?»

      Від цієї думки він відчув колюче збудження.

      «Що ж, спершу розберусь із цією товстою свинею».

      – Скажи Северарду, що я скоро буду. – Ґлокта повернувся назад до в’язня, але Фрост поклав своє біле лапище йому на плече.

      – Ні, арфігектог, – Фрост показав на двері, – він туд. Зага.

      «Тут?»

      Ґлокта відчув, як засіпалася повіка.

      «Чому?»

      Він піднявся, відштовхнувшись від краю стола.

      «Невже завтра мене знайдуть у каналі? Мертвого й опухлого… і невпізнаваного?»

      Ця думка викликала в нього лиш одне відчуття – спокійне полегшення.

      «Більше не буде сходів».

      Зовні, в коридорі, стояв архілектор Інквізиції Його Величності. Брудні стіни позаду нього видавалися майже брунатними – настільки бездоганними були його довга біла мантія, білі рукавички та копиця білого волосся. Йому було за шістдесят, але стареча неміч не позначилася на ньому. Високий, чисто виголений, стрункий – кожен дюйм його постаті віддавав елегантністю.

      «Він виглядає як чоловік, який ніколи в житті не був заскочений зненацька».

      Вони вже зустрічалися якось шість років тому, коли Ґлокта вступив до Інквізиції, і за цей час, здавалось, архілектор зовсім не змінився. Архілектор Сульт. Один із наймогутніших людей у Союзі.

      «Один із наймогутніших людей в цілому світі, як на те пішло».

      За ним, немов гігантські тіні, нависали двоє кремезних, мовчазних практиків у чорних масках.

      Коли в дверях з’явився кульгавий Ґлокта, архілектор зобразив на обличчі усмішку. За нею крилося багато СКАЧАТЬ