На лезі клинка. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – від здивування у нього відібрало мову. Альбінос підняв стілець разом із товстуном і повільно розвернув його до себе.

      – У цій справі він, безумовно, найкращий.

      Фрост дістав пару пошарпаних шкіряних рукавичок і взявся акуратно натягувати їх на свої грубі білі руки, палець за пальцем.

      – Ти ж завжди любив мати все найкраще, еге ж, Ревсе?

      Ґлокта рушив до дверей.

      – Зачекай! Ґлокто! – заволав Ревс через плече. – Зачекай, я…

      Практик Фрост затиснув рот товстуна рукавичкою і приклав палець до своєї маски.

      – Ш-ш-ш, – шикнув він. Двері, клацнувши, зачинились.

      Северард прихилився до стіни в коридорі, сперши одну ногу на штукатурку. Він немелодійно насвистував під маскою і водночас погладжував своє довге тонке волосся. Коли в дверях з’явився Ґлокта, він випростався і легенько вклонився, а бісики в його очах видали усмішку.

      «Постійно він усміхається».

      – Очільник Келайн бажає вас бачити, – мовив він із помітним акцентом простолюдина, – і, як на мене, він ще ніколи не був таким сердитим, як сьогодні.

      – Северарде, бідолахо, ти, мабуть, добряче налякався. Шкатула у тебе?

      – Так.

      – Дістав звідти щось для Фроста?

      – Дістав.

      – І для своєї дружини, сподіваюсь, теж?

      – О, так, – сказав Северард, а його очі заблищали сильніше, ніж зазвичай. – Моя дружина житиме в достатку. Якщо вона у мене колись буде.

      – Добре. Я поспішу відповісти на виклик очільника. Коли мине п’ять хвилин з початку мого візиту, зайдеш зі шкатулою.

      – Просто ввалитися до нього в кабінет?

      – Можеш хоч пику його почикрижити ножем, мені байдуже.

      – Буде зроблено, інквізиторе.

      Ґлокта кивнув і розвернувся, щоб іти собі, аж нараз обернувся.

      – Тільки не треба насправжки його чикрижити, гаразд, Северарде?

      Практик усміхнувся очима і вклав свій страшний ніж назад у піхви. Ґлокта закотив очі до стелі, а тоді пошкандибав, постукуючи ціпком по плитах і тамуючи біль у нозі. Цок, стук, біль. Такий був ритм його ходьби.

      Кабінетом очільнику слугувала велика і по-багатому опоряджена горішня кімната в Будинку питань – кімната, в якій все було надто великим і надто пишним. Одну із обшитих дерев’яними панелями стін займало велетенське, вигадливе вікно, з якого виднілися чепурні сади у внутрішньому дворі. Посеред барвистого килима, привезеного з теплих екзотичних країв, стояв не менш велетенський і химерно оздоблений стіл. А над величним каміном, всередині якого догорав маленький кволий вогник, висіла голова кровожерної звірюки з якоїсь холодної і не менш екзотичної місцини.

      Утім, на фоні самого очільника Келайна його кабінет здавався дрібним і сірим. Це був дебелий, червонощокий чолов’яга віком під шістдесят, який із чохом компенсував рідіюче волосся пишними, сивими бакенбардами. Його побоювались навіть члени Інквізиції, але Ґлокта не відчував до нього страху, і вони обидва СКАЧАТЬ