На лезі клинка. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ цього разу все робилося так відкрито, очільнику. Нас це зачепило. Тож мені здалося, що варто було…

      – Тобі здалося? – Келайн розчервонівся і аж пашів від гніву. – Тобі прямо сказали: не займати мерсерів, не займати спайсерів, не займати жодну з великих гільдій!

      Він походжав все швидше й швидше.

      «Такими темпами ти увесь килим витреш. Великим гільдіям доведеться купувати тобі новий».

      – Але ж тобі здалося, га? Що ж, він має повернутися на волю! Нам доведеться його відпустити, а тобі – повчитися просити вибачення на колінах! Ну і ганьба! Ти віддав мене на глум! Де він зараз?

      – Я залишив його в товаристві практика Фроста.

      – Цієї шамкаючої тварини? – Очільник у розпачі вчепився за волосся. – В такому разі вже нічого не вдієш, га? Він буде схожий на казна-що! Не можна відправляти його на волю в такому вигляді! Тобі гаплик, Ґлокто! Гаплик! Я негайно йду до архілектора! Негайно!

      Раптом широкі двері розчахнулись, і до кімнати неквапливою ходою увійшов Северард із дерев’яною шкатулою у руках.

      «Саме вчасно».

      Очільник, роззявивши від гніву рота, мовчки дивився, як Северард грюкнув шкатулою об стіл, від чого у ній аж щось брязнуло.

      – Що це у дідька має озна…

      Северард відкинув кришку, і Келайн побачив гроші.

      «Всі ті прекрасні грошенята».

      Він затнувся на півслові, а його рот завмер, силячись сформувати наступний звук. Спершу він виглядав здивованим, тоді спантеличеним, і, зрештою, настороженим. Келайн стиснув губи і поволі опустивсь у крісло.

      – Дякую, практику Северарде, – сказав Ґлокта. – Можете йти.

      Поки Северард неквапливо виходив, очільник замислено погладжував свої пишні бакенбарди, а його обличчя поступово прибирало звичного рожевого відтінку.

      – Конфіскували у Ревса. Тепер це, звичайно, власність Корони. Я вирішив, що варто вручити шкатулу вам, як моєму безпосередньому керівнику, щоб ви передали її у скарбівню.

      «Або щоб ти купив ще більшого стола, кровопивце».

      Ґлокта нахилився вперед, склавши руки на колінах.

      – Гадаю, ви могли би сказати, що Ревс зайшов надто далеко, що ним почали цікавитись, що потрібен був показовий приклад. Зрештою, не можна, щоб всі думали, ніби ми нічого не робимо. А цей арешт налякає великі гільдії, поставить їх на місце.

      «Це налякає великі гільдії, щоб ти зміг доїти їх ще сильніше».

      – І ви завжди можете сказати, що я скажений каліка, і звинуватити в усьому мене.

      Ґлокта бачив, що очільнику це починало подобатись. І хоча той намагався цього не виказувати, але його бакенбарди тремтіли від побаченої купи грошей.

      – Гаразд, Ґлокто, гаразд. Нехай. – Він простягнув руку й обережно закрив шкатулу.

      – Але якщо ти ще колись надумаєш вчинити щось подібне… порадься спершу зі мною, добре? Я не люблю сюрпризів.

      Ґлокта із зусиллям підвівся і пошкандибав до дверей.

      – А, СКАЧАТЬ