На лезі клинка. Джо Аберкромби

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Насправді ми зустрічались, – сказала Арді, подаючи руку інквізитору, чим неабияк здивувала Джезаля. – Арді Вест.

      Ґлокта звів брови.

      – Не може бути!

      Він силувано нагнувся, щоб поцілувати її руку. Джезаль побачив, як його губи скривилися від болю, коли він випростався, але незабаром беззуба посмішка повернулась.

      – Сестра Коллема Веста! Але ж ти й змінилась.

      – Сподіваюсь, що до кращого, – засміялася вона.

      Джезалю стало вкрай незручно.

      – Ще б пак! – відповів Ґлокта.

      – Ви теж змінилися, Занде. – Арді раптом спохмурніла. – Наша сім’я так за вас переживала. Ми всі сподівалися, що ви повернетеся цілим і неушкодженим. – Джезаль помітив, як обличчя Ґлокти сіпнулось від судоми. – А коли почули, що вас понівечили… Як ви почуваєтесь?

      Інквізитор зиркнув на Джезаля холодними, мов у смерті, очима. Джезаль втупився у свої чоботи, відчуваючи, як до горла підступає страх. Він не мав жодної причини боятися цього каліку, чи не так? А все ж він віддав би все, аби опинитися зараз на фехтуванні. Ґлокта витріщився на Арді – його ліве око ледь посмикувалось, – і вона відповіла йому спокійним поглядом, сповненим тихої стурбованості.

      – Я в порядку. Наскільки це взагалі можливо. – Його обличчя набуло дивного виразу. Джезалю зробилося моторошно. – Дякую, що запитала. Справді. Нікого іншого це не цікавить.

      Запала ніякова тиша. Інквізитор крутнув шиєю, і в ній щось голосно хруснуло.

      – Ох! – мовив він. – Так краще. Що ж, було приємно знов побачитися з вами – з вами обома, а зараз мене кличе обов’язок.

      Він подарував їм ще одну огидну усмішку, а тоді пошкандибав геть, підволікуючи лівою ногою по гравію.

      Арді понуро дивилася на його скрючену спину, поки він, повільно похитуючись, даленів.

      – Це так сумно, – тихо промовила вона.

      – Що? – пробурмотів Джезаль.

      Він думав про великого білого виродка на вулиці, про його прищурені рожеві очі. Про чоловіка з мішком на голові. «Ми всі, кожен на свій лад, цінні для короля». «Безперечно». Джезаль мимоволі здригнувся.

      – Вони з братом були доволі близькі. Він жив у нас одного літа. Моя сім’я так цим пишалася, що було аж соромно. Вони з Коллемом щодня фехтували і він завжди перемагав. А як він рухався! Це треба було бачити. Занд дан Ґлокта. Він був справжньою зіркою Союзу, – на її вустах знову майнула знаюча півусмішка. – А тепер, кажуть, цією зіркою стали ви.

      – Е-е… – протяг Джезаль, сумніваючись, хвалить вона його чи насміхається.

      Він не міг позбутись відчуття, що того дня він програв двічі – один раз брату і один раз сестрі. Втім, він неабияк радів, що більшого прочухана дістав від сестри.

      Ранковий ритуал

      Стояв сонячний літній день, і в парку не було де яблуку впасти, стільки там юрбилося всіляких гуляк. Полковник Ґлокта рішуче крокував на якусь надзвичайно важливу зустріч, СКАЧАТЬ