Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Чтение книги онлайн.

      Чорте, демоне розлуки,

      Несповнимих диких мрій,

      Недрімаючої муки

      І несправджених надій!

      Слухай голосу розпуки!

      Буду раб, невольник твій,

      Весь тобі віддамся в руки,

      Лиш те серце заспокій!

      Враз з тобою на страждання

      Я готов навік піти, —

      Лиш одно мені бажання

      Заспокій тепера ти.

      За один її цілунок

      Най горю сто тисяч літ!

      За любов її і ласку

      Дам я небо, рай, весь світ.

      Пісне, моя ти підстрелена пташко,

      Мусиш замовкнуть і ти.

      Годі ридати і плакати тяжко,

      Час нам зо сцени зійти.

      Годі вглубляться у рану затрутую,

      Годі благать о любов.

      З кождою строфою, з кождою нутою

      Капає з серденька кров.

      З кождою строфою, з кождою нутою

      Слабшає відгомін твій…

      Пісне, напоєна горем-отрутою,

      Час тобі вже на спокій.

      І ти прощай! Твого ім’я

      Не вимовлю ніколи я,

      В лице твоє не гляну!

      Бодай не знала ти повік,

      Куди се я від тебе втік,

      Чим гою серця рану.

      Мене забудь швиденько ти,

      Своїх діток люби, пести,

      Будь вірна свому мужу!

      І не читай моїх пісень,

      І не воруш ні вніч, ні вдень

      Сю тінь мою недужу.

      А як де хтось мене згада,

      Най тінь найменша не сіда

      На вид твій, квітко зв’яла!

      І не блідній, і не дрожи,

      А спокійнісінько скажи:

      «Ні, я його не знала!»

      Даремно, пісне! Щез твій чар —

      Втишати серця біль!

      Не вирне сонце вже з-за хмар!

      Пропала яр! Пропала яр!

      На душу впала цвіль.

      Даремно, пісне! Тихо будь!

      Не сип ще мук до мук!

      Без тебе туга тисне грудь, —

      Та ти в ту ж путь, та ти в ту ж путь

      Несеш жалібний згук.

      Даремний спів! В акордах слів

      Не виллю своїх скрут.

      Як мовчки я терпів, болів,

      Так мовчки впаду без жалів

      В нірвани[37] темний кут.

      «Самовбійство – се трусість,

      Се втека з борні,

      Ошуканськая кріда», —

      Так скажуть мені.

      Ах, панове! Про трусість

      Мовчіть ви мені!

      Чи ви нюхали порох

      В життєвій війні?

      Чи ви лоб свій розбили

      О дійсности мур?

      Чи вам звісно, як смачно

      На гаках тортур?

      «Самовбійство – се прогріх,

      Безправ’я і злість…»

      Най вам слово Христове

      На се відповість.

      Як Христос по землі СКАЧАТЬ