Украдене щастя (збірник). Іван Франко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Украдене щастя (збірник) - Іван Франко страница 28

СКАЧАТЬ гуляючи,

      З іншим, своїм любчиком,

      Розмовляючи.

      За її слідами я,

      Мов безумний, біг,

      Цілував з сльозами я

      Пил із її ніг.

      Наче потопаючий

      Стебелиночку,

      Зір мій вид її ловив

      На хвилиночку.

      І мов нурок перли ті

      На морському дні,

      Сквапно так мій слух ловив

      Всі слова її.

      Отсе тая стежечка

      Ізвивається,

      А у мене серденько

      Розривається.

      Залягло на дні його

      Те важке чуття:

      Тут навіки згублений

      Змисл твого буття.

      Все, що найдорожчеє,

      Найулюблене,

      Чим душа жива була,

      Тут загублене!

      Чим душа жива була,

      Чим пишалася…

      Отсе тая стежечка,

      Щоб запалася!

* * *

      Якби знав я чари, що спиняють хмари,

      Що два серця можуть ізвести до пари,

      Що ламають пута, де душа закута,

      Що в поживу ними зміниться отрута!

      То тебе би, мила, обдала їх сила,

      Всі би в твоїм серці іскри погасила,

      Всі думки й бажання за одним ударом.

      Лиш одна любов би вибухла пожаром,

      Обняла б достоту всю твою істоту,

      Мислі б всі пожерла, всю твою турботу, —

      Тільки мій там образ і ясніє й гріє…

      Фантастичні думи! Фантастичні мрії!

      Якби був я лицар і мав панцир добрий,

      І над всіх був сильний і над всіх хоробрий,

      Я би з перемоги вороги під ноги,

      Що мені до тебе не дають дороги!

      Я б добувсь до тебе через мури й стіни,

      Я побив би смоки, розметав руїни,

      Я б здобув всі скарби, що їх криє море,

      І до ніг би твоїх положив, о зоре!

      Де б тебе не скрито, я б зламав верії.

      Фантастичні думи! Фантастичні мрії!

      Якби я не дурень, що лиш в думах кисне,

      Що співа і плаче, як біль серце тисне,

      Що будуще бачить людське і народне,

      А в сучаснім блудить, як дитя голодне,

      Що із неба ловить зорі золотії,

      Але до дівчини приступить не вміє, —

      Ідеали бачить геть десь за горами,

      А живеє щастя з рук пустив без тями

      І тепер, запізно, плаче і дуріє —

      Фантастичні думи! Фантастичні мрії!

* * *

      Що щастя? Се ж ілюзія,

      Се привид, тінь, омана…

      О ти, ілюзіє моя,

      Зрадлива і кохана!

      Кринице радощів, чуття

      Ти чарочко хрустальна!

      Омано дум, мого життя

      Ти помилко фатальна!

      Я хтів зловить тебе, ось-ось,

      Та враз опали крила:

      З тобою жить не довелось,

      Без тебе жить несила.

      З тобою жить – важка лежить

      Завада поміж нами;

      Без тебе жить – весь вік тужить

      І днями, і ночами.

      Нехай ти тінь, що гине десь,

      Мана, луда – одначе

      Чому ж без тебе серце рвесь,

      Душа болить і плаче?

      Нехай ти тінь, мана, дім з карт

      І СКАЧАТЬ