Название: Полювання на дрохв
Автор: Петро Лущик
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Жанр: Исторические приключения
isbn:
isbn:
Враз Тед сіпнувся, неначе його кольнув гострий зубний біль. Він так і не підніс до губів пінту з пивом.
– Що сталося? – занепокоївся Андрій. – Ти неначе побачив привид.
– Я – дурень! – сказав Тед.
– Мені подобається твоя вбивча самокритика. Що сталося?
– Здається, ми на порозі епохального відкриття. Або розгадки твоєї таємниці.
– Якої ще таємниці?
– Телеграми Деркача його світлості.
– Її тобі навіяв метелик?
– Не смійся, але це дійсно так. Батерфляй по-англійськи – метелик. А знаєш, як по-російському деркач?
– Ні, я російської мови не вивчав.
– А шкода! Якщо хочеш досконало знати історію України, мусиш вивчити мови держав, які її оточують. Так от, деркач по-російськи, це коростель.
– І що з того?
Тед пояснив:
– Колись, ще в шотландському архіві, я випадково натрапив на ім’я Свирида Коростеля. Це прізвище стояло поруч з прізвищем Задорожного. Тобі воно ні про що не говорить?
– Задорожний? – перепитав Андрій Годинка. – У післявоєнні роки в Києві був один Задорожний. Якщо це він, то, можливо, ти і правий.
– Хто це такий?
– Колоритна фігура українського кримінального світу. І таємнича. Про нього відомо небагато. Він вважається позашлюбним сином підприємця Туран-Терещенка. Той нажив багатомільйонні статки на виробництві цукру. Батько, чесно кажучи, не дуже балував свого побічного сина, хоча той і не бідував. Після революції Задорожний очистив свого батечка до нитки і кудись з грошима зник. Їх не знайшли досі.
– А сам Задорожний? – запитав Тед, якого дуже зацікавила ця історія.
– Задорожного, кличка якого серед бандитів була «Граф», виловили у Женевському озері у двадцять першому році.
– Це може бути саме він.
– Звідки така впевненість?
– Не впевненість, а припущення, – уточнив Тед. – Цьому є декілька підтверджень. Але спочатку замов віскі.
– Віскі? – здивувався Андрій. – А твої слова перед тим?
– Ради такого я згоден поступитися деякими своїми принципами. Але лише деякими.
Андрій Годинка замовив два віскі.
Його принесли зразу ж, але з льодом і содовою. Тед скривився, але не сказав нічого.
– Отже, що це за твердження? – нагадав Андрій.
– Пригадуєш текст телеграми? «Ваша світлість! Ваше майно Кук взяв. Деркач.» Правда, без крапок. Але це не суттєво. Перше. Цей Деркач по-російськи звучить Коростель. Друге. Прізвища Коростель і Деркач зустрічаються разом із Задорожним. Третє. Задорожний грабує свого батька і зникає з грошима. Четверте. Задорожного ловлять любителі риболовлі у Женевському озері. П’яте. Саме у Женеві найчастіше ховають гроші у банках. І шосте. Кличка Задорожного була Граф. А як зверталися СКАЧАТЬ