Полювання на дрохв. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ їх не вбивав, – відповів Тед. – Я повернувся у будинок п’ять хвилин перед вами.

      – Але ви їх знали?

      – Так, я там жив п’ять днів.

      – Добре, – сказав Бен. – Давайте спочатку. Чесно кажучи, я дечого не розумію. Хто ви такий?

      – Магнітофон включений, – стомлено сказав Тед. – Проженіть назад. Ви мене вже питали.

      – Ми самі знаємо, що нам робити, – перебив його чорношкірий Кларк. – Краще відповідай на запитання.

      – Я Тед Стрепет. Родом з України. Навчаюся в Англії. Сюди приїхав двадцять восьмого червня. Літак компанії Пан Ам.

      – Мета приїзду?

      – Наукова.

      – Конкретно?

      – Ми збирали матеріали у Гарвардському університеті, які стосувалися історії України.

      – Який період?

      – Тисяча дев’ятсот дев’ятнадцятий рік.

      – Що далі?

      – Сьогодні я поїхав купляти подарунки до завтрашнього дня.

      – Чим?

      – Мері Кіркбрайд викликала таксі.

      – Номер? – поцікавився Кларк.

      – Не пам’ятаю. Знаю лише, що на номері була цифра 18, – сказав Тед.

      – Чому ви запам’ятали саме ці числа?

      – Це мій день народження.

      – Коли ви виїхали?

      – Десь по дванадцятій.

      – А повернулися?

      – За п’ять хвилин перед вами. Зайшов у будинок, а там…

      – Що ви робили так довго в Нью-Йорку? – запитав Бен Ллойд.

      – Шукав подарунок, – якось безпорадно відповів Тед. – Шукав Андрієві, тобто Ендрю, атлас нагород сучасної України, він цікавиться… цікавився фалеристикою. Ніде не міг знайти, тому змушений був їхати на Брайтон-Біч. Там є все. Тому і запізнився.

      Бен зітхнув.

      – Сержант! – крикнув він, а коли у дверях появився поліцейський, сказав: – Відведіть його у камеру.

      Тед Стрепет вийшов. Бен закурив і запитав:

      – Як ти гадаєш, це зробив він?

      – Навряд. Просто це турист, якому дуже не пощастило. Немає нічого: ні зброї, ні мотивів. Найімовірніше, він говорить правду.

      – Але перевірити мусимо, – сказав Бен.

      – Це безумовно. З чого почнемо?

      – Знайди таксиста.

      – У Нью-Йорку це неможливо, – відказав Стівен Кларк.

      – Чому ж? Викликали таксі не з Манхеттена ж, а з найближчої компанії. А номери з цифрою вісімнадцять стоять не на кожній машині.

      – А ти куди?

      – На місце вбивства. Може, викопаю щось нове.

      – Тебе підвести?

      – А потім знову на тебе чекати? – усміхнувся Бен. – Я краще на своїй.

      Лише о сьомій годині вечора Стівен Кларк повернувся в поліцейське управління. Бен був вже на місці.

      – Що там у тебе? – запитав Ллойд.

      – Я знайшов таксиста, – стомлено сказав Кларк. – Мед СКАЧАТЬ