.

Чтение книги онлайн.

      Десь у сімдесятих роках вона якось загадково зникла. Про неї всі забули, аж поки наприкінці вісімдесятих малий Федя не надибав на неї на горищі. Банкнота служила закладкою книги, яку читав, але так і не дочитав батько. Зацікавлений незвичайними грошима, Федя став збирати старі грошові банкноти. Спочатку це було вряди-годи, а потім він захопився боністикою по-справжньому. Його колекція поповнювалася все новими зразками з різних країн світу. Були тут і рупії Індії, і бати Таїланду, і навіть ескудо Кабо-Верде. Але в центрі колекції була банкнота УНР.

      Вже ставши дорослим, він дізнався про переказ, зв’язаний з цими ста гривнями. Саме він першим з родини висловив припущення, що Свирид Коростель сховав гроші якогось Задорожного, але не зміг передати пароль власнику. Банкнота – це був ключ. Сто – це комірка, номер банкноти – шифр. Це було однозначно. Залишалося таємницею, де знаходиться ця комірка.

      Коли три роки тому йому пощастило потрапити у групу по обміну студентами, Федя попросив батька взяти банкноту із собою. Шансів, що йому пощастить щось знайти, майже не було, але Федю вже зацікавив сам пошук. Минулого року під час поїздки в Единбург йому вдалося вперше натрапити на слід. У Товаристві українців Шотландії йому порекомендували пошукати щастя в Лондоні.

      Дорога пошуків привела його сюди, в Нью-Йорк. Телеграма, знайдена в Андрія Годинки, так його схвилювала, що він заледве не виказав себе. Вчора Тед нарешті розв’язав загадку. Залишалося лише знайти в Женеві банк Кука, і гроші будуть його.

      І ось на другий день після цього Андрія і Марту вбивають, із сейфа забирають всі папери, Мері кудись зникає. Хто це міг бути? Як вони дізналися про його пошуки? І де, врешті, Мері?

      10

      Від роздумів Стрепета відволік дзенькіт ключів.

      – Стрепет! Виходьте!

      Тед підвівся, кинув поглядом на своїх мимовільних товаришів і вийшов.

      По поведінці детективів він зрозумів, що щось змінилося. І Ллойд, а тим більше Кларк вже не дивилися на нього вороже.

      – Містере Стрепет! – сказав Бен Ллойд. – Ми перевірили ваше алібі. Ви дійсно були на час загибелі ваших співмешканців у Нью-Йорку.

      – Значить, я вільний? – запитав Тед.

      – Ви вільні, – підтвердив Кларк. – Але ми повинні виконати до кінця формальності.

      Він подав Теду протокол допиту.

      – Будь ласка, прочитайте і розпишіться.

      Коли Стрепет ознайомився з текстом і поставив свій розмашистий підпис, Стівен Кларк сказав:

      – Ми хотіли б ще задати вам декілька запитань, які нас дуже хвилюють. Це не для протоколу. Гадаю, що і ви зацікавлені у них.

      – Спробую вам допомогти. Що вас цікавить? У вас немає закурити?

      Стів Кларк протягнув йому пачку сигарет.

      – Може, ви вже не як підозрюваний скажете нам більше?

      – Я і тоді нічого не приховував.

      – Давайте СКАЧАТЬ