Полювання на дрохв. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ все ж документи зникли. Зверніть увагу, не розкидані, а саме зникли.

      Тед докурив сигарету і загасив недопалок об попільничку.

      – Можу я запитати?

      – Що саме? – поцікавився Стів Кларк.

      – Звідки ви дізналися про вбивство?

      – Нам подзвонила місіс Фабіан, ваша сусідка.

      – Коли це сталося? Судячи з вашої оперативності, зразу ж після мого повернення.

      – Так. А чому це вас дивує? – запитав Бен Ллойд.

      – Якщо вбивство сталося раніше…

      – Близько другої, – уточнив Кларк.

      – …то чому вона чекала годину, щоб виконати свій громадський обов’язок?

      Детективи переглянулися.

      – Стіве! Перевір цю міссісіпі! Що вона бачила і чому затрималася із дзвінком? – сказав Ллойд, а коли напарник зник за дверима, додав: – Вам би працювати у поліції!

      – Дякую за пропозицію, але я сентиментальний, а це, як я знаю, не найкраща риса для поліцейського, – відказав Тед.

      Бен Ллойд дістав з шухляди паспорт, авіаквиток, гроші і передав Стрепету.

      – Ви вільні, пане Стрепет. Чи можете ви обіцяти нам, що ми не шукатимемо вас?

      – Не можу, – відповів Тед. – Мені тут робити більше нічого. Мені навіть зараз немає куди йти. Як я розумію, в будинок мене не пустять. Та я і не хочу туди повертатися.

      – І куди ви зараз?

      – Мені хотілося б лише забрати свої речі. А звідтіль я поїхав би зразу ж в аеропорт.

      – А де вас можна розшукати?

      – В Англії. В Даремі знають моє місцеперебування.

      – Давайте адресу.

      – Міл Хіл Лайн. Університет Дарема. Школа бізнесу. Зв’яжіться зі мною, коли дізнаєтесь про Мері.

      – Добре, містере Стрепет. Домовилися. Бажаю успіху.

      Бен Ллойд подав Стрепету руку.

      Тед покинув поліцейський відділ вже тоді, коли сонце зачепилося за дахи будинків і посилало останні промені, від чого червоно палав крайнеба. Сонце обіцяло хорошу погоду завтра, у день незалежності.

      Як різко може повернутися доля! Ще зранку всі раділи життю, покладали надії на майбутнє, а вже ввечері двоє мертві, Мері невідомо куди зникла, і він один зі своїми думками.

      – Містере Стрепет! – окликнув його Стівен Кларк. – Ви куди?

      – Хочу взяти свої речі, а потім в аеропорт.

      – Сідайте зі мною. Підвезу. Їду перевіряти вашу сусідку.

      Тед сів в поліцейську машину поруч Кларка. Той розвернув автомобіль і, набираючи швидкість, помчав до місця злочину. Всю дорогу Тед мовчав, нервово покурюючи сигарету.

      – Ви багато курите, – зауважив Стів.

      – Знаю, – відказав Тед. – Напевне, ви праві. Це остання.

      З цими словами він викинув недопалену сигарету через вікно машини.

      – І надовго?

      – Назавжди.

      – Скажіть, Теде, ви не підозрюєте міс Кіркбрайд? – поцікавився Кларк.

      – Мері? Ні, ніколи.

      – Але СКАЧАТЬ