Білі зуби. Зеді Сміт

Чтение книги онлайн.

      Волосся Ноеля було хіба трохи довшим, ніж волосся будь-кого іншого у конторі, й ще одного разу він купив ароматичну паличку і запалив її у кімнаті відпочинку. Проте оскільки контора, в якій працював Арчі, була вельми малою, то говорити тут не було про що, й ці дві деталі одразу поставили Ноеля на друге місце після Дженіс Джоплін, так само як Арчі називали білим Джесі Овенсом, бо він двадцять два роки тому посів тринадцяте місце на Олімпійських іграх. Гері з бухгалтерії звався Моріс Шевальє, бо мав бабцю-француженку і вмів випускати цигарковий дим крізь носа, а напарник Арчі Елмот заслужив прізвисько Айнштайн, адже міг подолати дві третини кросворду в «Тайме». Ноель не на жарт стривожився.

      – Арчі… Ти отримав ту записку щодо папок, яку передав тобі через мене містер Гіроу?

      Арчі зітхнув.

      – Ах ти ж, чесне слово… Так, Ноелю, я переказав Еліоту, щоби він зайнявся перфорацією.

      Ноель пройнявся вдячністю.

      – Ну, добре… До речі, вітаю з… А мені треба повертатися до… – і Ноель справді повернувся до свого столу.

      Арчі пішов спробувати щастя з секретаркою Морін. Морін мала красиві, як на її вік, ноги, впаковані у панчохи, неначе дві добрі сардельки, – і вона завжди йому трішки симпатизувала.

      – Морін, люба. Я скоро стану батьком!

      – Справді, любий? О, я такарада. Дівчинка чи…

      – Ще надто рано говорити. Але блакитні очі точно будуть! – сказав Арчі, для якого можливість появи блакитних очей вже перестала бути генетичною випадковістю і перетворилася на певний факт. – Можеш у таке повірити?

      – Ти сказав, очі будуть блакитні, так, любий Арчі? – повільно, старанно добираючи слова, мовила Морін. – Я не насміхаюся, не подумай, але… хіба твоя жінка не, як би сказати, не іншого кольору шкіри?

      Арчі схвильовано закивав:

      – Та я знаю! У нас із нею дитина, гени змішуватимуться, але очі будуть блакитними! Таке собі чудо природи!

      – Ага, чудо, – коротко кинула Морін, добираючи, як би все сказати ввічливо.

      – Цукерку з’їси?

      Морін завагалася. Поплескала по своїх плеканих рожевих стегнах, стягнутих білими панчохами.

      – Ой, Арчі, мені неможна. Зразу відкладеться отут, хіба ні? А ніхто ж із нас насправді молодшим не стає, правда? Ніхто не може повернути стрілки годинника назад, ага? Ах ота Джоан Ріверз, хотіла б я знати, як вона це робить!

      І Морін засміялася, вона довго реготала своїм специфічним сміхом, котрий уже став фірмовим сміхом усього «Геройського Моргана»: сміялася пронизливо і голосно, лише злегка відкривши рот, бо смертельно боялася заробити від сміху зморшки.

      Вона скептично колупнула одну з цукерок криваво-червоним нігтем:

      – Це ж індуси робили?

      – Так, – відповів Арчі з ідіотською усмішкою, – вони солодкі й водночас гострі. Трошки нагадують тебе.

      – Ой, Арчі, який же ти кумедний, – сказала СКАЧАТЬ