Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ він зве себе Паркусом. Тож ти… – він кивнув у напрямку невидимої точки десь за небокраєм.

      – Так і є. – відповів Джек.

      – І Паркус… Паркер… відрядив тебе поглянути на королеву.

      – Він сказав, що хоче, аби я побачив Леді. І що ви можете мене провести до неї.

      – Діятимемо швидко, – промовив капітан. – Гадаю, я знаю, як це зробити, але ми не повинні втрачати ні хвилини. – З абсолютно військовою точністю він змінив напрям думок. – А зараз слухай мене. Тут безліч байстрюків, тож, коли вийдемо, удамо, що ти мій син. Ти не виконав моє… маленьке доручення, і я розлютився на тебе. Певен, ніхто не зупинить нас, якщо ми переконливо зіграємо цю виставу. Принаймні я зможу завести тебе до палацу – але всередині все буде трохи складніше. Як гадаєш, упораєшся? Переконаєш людей, що ти мій син?

      – Моя мама – актриса, – сказав Джек, відчуваючи давню гордість за неї.

      – Що ж, погляньмо, чого ти навчився, – сказав капітан і здивував Джека, підморгнувши йому. – Спробую не завдавати тобі болю. – Він вразив Джека ще раз, сильною рукою схопивши його за плече. – Ходімо! – промовив капітан і вийшов з-під парусинового закутку, майже тягнучи хлопця за собою.

      – Коли я кажу тобі вимити кам’яні плити за кухнею, ти мусиш вимити кам’яні плити за кухнею, – голосно кричав капітан, не дивлячись на хлопчика. – Зрозумів? Ти робиш свою роботу. А якщо натомість ти її не робиш, тебе каратимуть.

      – Але ж я вимив декілька плит, – залементував Джек.

      – Я не казав тобі вимити декілька плит! – горлав капітан, тягнучи Джека позад себе.

      – Я збирався все доробити, чесно, я збирався повернутися до роботи за хвилинку…

      Солдат підтягнув хлопчика до стіни, і навіть не зиркнувши на вартових, швиргонув малого крізь браму.

      – Татку, ні! – завищав Джек. – Ти робиш мені боляче!

      – Це ще тільки початок! – гаркнув капітан і потягнув хлопця через двір, який Джек бачив з дороги.

      Там капітан волочив малого дерев’яними сходами вгору, до великого палацу.

      – Тепер твоя гра має бути ще кращою, – прошепотів чоловік і миттю закрокував довгим коридором, стискаючи Джекову руку достатньо сильно, щоб на ній залишилися синці.

      – Обіцяю бути хорошим, – закричав Джек.

      Вони пройшли до іншого, вужчого коридору. Всередині палац зовсім не скидався на павільйон – Джек бачив це. Лабіринт переходів і маленьких кімнаток, що пахли димом і жиром.

      – Обіцяє він! – проревів капітан.

      – Так, обіцяю! Чесно!

      Перед ними (тепер вони простували новим коридором) група гарно вбраних людей, що або стояли попід стінами, або лежали на диванах, повернули голови в бік їхнього галасливого дуету. Котрийсь чоловік, що розважався роздаванням різноманітних указівок жінкам, які несли складені стоси простирадл, підозріло глянув на Джека та капітана.

      – А я обіцяю вибити з тебе всю гидь! – голосно гаркнув капітан.

      Кілька вельмож засміялися. Вони носили підбиті СКАЧАТЬ