Талісман. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      Поставивши авто на стоянці, Слоут виліз із машини, пильно стежачи, щоб не подряпати верхню частину дверцят об цегляну стіну. Він дещо збагнув: якщо найближчими днями він дізнається чи хоча б запідозрить, що Джеку Сойєру відомо про існування Територій, то вб’є його. Є така штука, як неприйнятний ризик.

      Слоут усміхнувся сам до себе, закидаючи в рот іще один «Ді-Джел» і стукаючи в двері кондомініуму. Він уже знав, як усе буде: Ашер Дондорф покінчить життя самогубством. Він зробить це у вітальні, маючи намір створити якнайбільше проблем. Такі темпераменті бовдури, як його майбутній колишній клієнт, вигадують якомога брудніший спосіб самогубства, аби помститися банку, в якому лежить їхній заставний контракт. Коли блідий Дондорф (він весь тремтів) відчинив двері, Слоут привітав його з майже щирим теплом.

      Частина ІІ

      Шлях випробувань

      Розділ шостий

      Павільйон королеви

      Зазубрені леза травинок просто перед очима Джека були високими та міцними, мов шаблі. Вони не схилялися перед ним, а різали вітер. Підводячи голову, Джек застогнав. Така гідна поведінка була йому не до снаги. У шлунку досі загрозливо булькало, лоб і очі пекли. Джек таки зіп’явся на коліна, а тоді змусив себе підвестися. Довгий, запряжений кіньми віз торохкотів пилюжною дорогою і прямував до нього. Візник – бородатий червонощокий чоловік, що розмірами та формою сильно нагадував дерев’яні діжки, які гримали в нього за спиною, – витріщався на хлопчика. Джек кивнув, намагаючись удати із себе безтурботного хлопчака, що вийшов прогулятися, і водночас якнайкраще вивчити чоловіка. У вертикальному положенні його більше не нудило; насправді він почувався краще, ніж будь-коли, відтоді як поїхав із Лос-Анджелеса. Джек був не просто здоровим – він перебував у цілковитій гармонії зі своїм тілом. Теплий вітерець Територій м’яко гладив обличчя, його ніжний квітковий аромат пробивався крізь ядучий запах сирого м’яса, яким повнилося повітря. Джек провів долонями по обличчю та глянув на візника – першу людину, яку він зустрів на Територіях.

      Якщо візник звернеться до нього, як відповідати? Чи вони тут розмовляють англійською? Його англійською? На мить Джек уявив, як намагається не виказати себе у світі, у якому люди кажуть одне одному: «Красно прошу» або «Повідай, куди путь держиш, паже безбородий?» – і вирішив, що в такому разі вдаватиме німого.

      Візник урешті відвів погляд від Джека та пробурчав щось до коней достоту не американським варіантом англійської вісімдесятих років. Але, можливо, тут так говорили тільки з конями. Шумсь, шумсь! Джек відступив у камку, шкодуючи, що не звівся на ноги хоча б на кілька секунд раніше. Чоловік зиркнув на нього ще раз і здивував Джека, кивнувши йому, – жест, у якому не було нічого ані дружнього, ані ворожого – звичайні перемовини між рівними. Я радітиму, коли день цей завершиться, СКАЧАТЬ