Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в кімнаті не були такими важкими, я б роздивився в цьому всьому щось кумедне. Незрозуміло як, але я опинився в становищі захисника машини Арні, тоді як від початку вважав ту потвору незугарною.

      – Як скажете, – пробурмотів я. – Тільки мене в це не вплутуйте. Я їду додому.

      – Добре, – відрубала Реджина.

      – Ну все, – безбарвним голосом промовив Арні. І встав. – Я валю звідси нахрін.

      Реджина охнула, а Майкл закліпав, наче йому ляпаса дали.

      – Що ти сказав? – вичавила з себе Реджина. – Що ти…

      – Я не розумію, що вас так стурбувало, – сказав їм Арні зловісним добре контрольованим голосом, – але я не збираюся сидіти тут і вислуховувати вашу маячню. Ви хотіли, щоб я записався на курси підготовки до коледжу. Я записався, – він перевів погляд на матір. – Ви хотіли, щоб я ходив на шаховий гурток, а не грав у шкільній групі – окей, я туди ходжу. Я сімнадцять років зумів прожити так, щоб не осоромити вас перед вашим бридж-клубом і не сісти в тюрму.

      Широко розкритими очима вони витріщалися на нього так, ніби на кухонній стіні раптово виросли губи й вона заговорила.

      Арні дивився на них, і його очі були дивними, і білими, і небезпечними.

      – Я вам кажу – цю річ я матиму. Цю одну-єдину річ.

      – Арні, страхування… – почав Майкл.

      – Перестань! – заверещала Реджина. Вона не хотіла починати розмову про окремі проблеми, бо то був перший крок дорогою до можливого порозуміння; вона просто хотіла розчавити повстання каблуком, швидко, цілком і повністю. Бувають моменти, коли дорослі викликають у тебе страшну огиду, але їм ніколи цього не зрозуміти; я в це вірю, знаєте. Один з таких моментів я пережив тоді, і це лише погіршило моє самопочуття. Коли Реджина кричала на чоловіка, я побачив її вульгарною й переляканою, але я її любив, тому не хотів такою бачити, ніколи й нізащо.

      Та все ж я залишився стояти у дверях: бажаючи втекти, але воднораз відчуваючи нездорове зацікавлення тим, що відбувалося – першою повномасштабною сваркою в сім’ї Каннінґемів, яку я бачив на власні очі, а може, і взагалі за все життя першою. І насправді то було щось із чимось – як мінімум десять балів за шкалою Ріхтера.

      – Деннісе, тобі краще піти, ми самі розберемося, – похмуро сказала Реджина.

      – Так, – погодився я. – Але невже ви не розумієте, що робите з мухи слона? Ця машина… Реджино… Майкле… якби ви її бачили… та вона з нуля до тридцятки розганяється хвилин за двадцять, якщо взагалі заведеться…

      – Деннісе! Іди!

      І я пішов.

      Уже коли я сідав у свій «дастер», у дверях заднього ходу показався Арні, явно заміряючись виконати погрозу покинути дім. Батьки вийшли слідом, тепер не лише роздраконені, а й стурбовані. Я трохи розумів, як вони почуваються. Це все сталося так раптово, наче серед ясного блакитного неба вибухнув циклон.

      Я завів двигун і задом виїхав на тиху вулицю. Багато ж усього сталося, СКАЧАТЬ