Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тобі сказати, може, це й не зовсім порожня балаканина. Я знаю, хто я такий. Я – потвора. Мені важко знаходити собі друзів. Я… чомусь відштовхую людей. Не з власної волі, але в мене просто так виходить. Ти розумієш?

      Трохи знехотя я кивнув. Як він і сказав, ми були друзями, а це означало зводити брехню до голого мінімуму.

      Арні кивнув у відповідь, констатуючи факт.

      – Інші… – мовив він, а потім обережно додав: – От наприклад, ти, Деннісе… Інші не завжди розуміють, що це означає. Коли ти потворний і люди з тебе регочуть, то ти інакше дивишся на світ. Тобі важче зберігати почуття гумору. Важче дихати носом. А іноді навіть важкувато залишатися психічно здоровим.

      – Ну, це я розумію. Але…

      – Ні, – тихо сказав він. – Не розумієш. Нехай тобі навіть здається, що ти можеш зрозуміти, але ти не можеш. Справді. Але ти мені симпатизуєш, Деннісе…

      – Чувак, та я люблю тебе. Ти ж знаєш.

      – Може, і так, – погодився він. – І я це дуже ціную. Але якщо й любиш, то тільки тому, що бачиш у мені щось під сподом усіх цих вулканів і мого дурного обличчя…

      – Арні, твоє обличчя не дурне, – заперечив я. – Може, трохи гейське, але не дурне.

      – Ну тебе в сраку, – усміхнувся він.

      – І коняку, на якій ти приїхав, рейнджере.

      – Ну, тобто ця машина така сама. У ній є щось під сподом. Щось інше. Краще щось. Я це бачу, от і все.

      – Чесно бачиш?

      – Так, Деннісе, – тихо сказав він. – Бачу.

      Я повернув на Мейн-стрит. Ми вже наближалися до будинку Лебея. І раптом мені стрілила справді мерзенна ідея. А що, як батько Арні відправив когось зі своїх друзів чи студентів бігом бігти до Лебея і перекупити машину, вихопити її в сина з-під носа? Це якось по-маккіавелівському – могли б сказати ви, але розум у Майкла Каннінґема був навіть не трохи винахідливим і підступним. Його спеціальністю була військова історія.

      – Я побачив ту машину… і відчув такий сильний потяг до неї… я навіть собі самому не можу це як слід пояснити. Але…

      Арні замовк на півслові; ті сірі очі дивилися мрійливо поперед себе.

      – Але я побачив, що зможу зробити так, щоб вона почувалася краще, – закінчив він зрештою.

      – Тобто поремонтувати?

      – Ага… ну, тобто ні. Це занадто холодно звучить. Поремонтувати можна стіл, стілець, ще щось. Газонокосарку, коли не заводиться. І звичайні машини.

      Мабуть, він побачив, як повзуть на лоба мої брови. Та все ж розсміявся – трохи наче захищаючись.

      – Ага, я розумію, як це звучить, – сказав він. – Навіть уголос не дуже хочеться вимовляти, бо я розумію, як це звучить. Але ти друг, Деннісе, а це означає мінімум брехні. Я думаю, вона – не звичайна машина. Не знаю, чому я так думаю, але… але думаю.

      Я розкрив рота, щоб сказати таке, про що міг згодом пошкодувати, щось про те, аби він не надавав цьому надто великого значення чи, може, навіть не поводився, ніби маніяк. Та саме тієї миті ми завернули за ріг, на вулицю СКАЧАТЬ