Крістіна. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      – Може, чек? – запропонував Арні.

      У відповідь Лебей тільки іронічно посміхнувся й нічого не сказав.

      – Цей чек приймуть, – запротестував Арні.

      І він правду казав. Ми все літо гнули спину в бригаді братів Карсонів на ділянці траси 376, тої, про яку аборигени околиць Пітсбурга впевнено говорили, що її ніколи не добудують. Інколи Арні нагадував, що «ДТ-Пен»[8] оголосив тендер на дорожні роботи на трасі 376 невдовзі після закінчення Другої світової. Але жалітися жодному з нас не випадало; того літа багато дітей або гарували за рабські копійки, або не працювали взагалі. Ми заробляли пристойно і навіть брали трохи понаднормових. Бред Джеффріз, наш бригадир, дуже сильно сумнівався попервах, чи брати в бригаду такого чахлика, як Арні, але врешті погодився, що йому потрібен сигнальник; дівчина, яку він планував найняти, залетіла й утекла, щоб вийти заміж. Так Арні в червні почав сигналити, але мало-помалу втягнувся й став до важчої роботи – виїжджаючи в основному на своїй хоробрості й рішучості. То була перша його справжня робота в житті, і він не хотів її просрати. Бред був помірно вражений, а літнє сонце навіть трохи підсушило вулканічні прищі Арні. Мабуть, ультрафіолет справив свій вплив.

      – Синку, та я не сумніваюся, що приймуть, – сказав Лебей, – але хочу отримати на руки готівку. Ти ж розумієш.

      Не знаю, чи розумів це Арні – зате розумів я. Зупинити виплату за місцевим чеком було б дуже просто, якби це іржаве відро з болтами дорогою додому відкинуло стрижень чи викашляло поршень.

      – Ви можете зателефонувати в банк, – з відчаєм у голосі промовив Арні.

      – Нє, – сказав Лебей і почухав себе під пахвою над замурзаним корсетом. – Пів на шосту вже скоро. Банк зачинився.

      – Тоді даю завдаток, – Арні простягнув йому шістнадцять доларів. Вигляд у нього був геть знавіснілий. Може, вам і важко повірити в те, що хлопчина, який майже досягнув віку, коли дозволяється голосувати, міг за чверть години так себе накрутити через якийсь старий драндулет. Мені й самому в це насилу вірилося. От тільки Роланд Д. Лебей, здавалося, нітрохи не був здивований, і я тоді вирішив, що він просто всякого на своєму віку набачився. І тільки згодом я переконався, що його дивна впевненість могла мати під собою геть інші причини. Так чи інакше, а молоко людської доброти, якщо воно колись і бігло його венами, давно вже перевелося на кисляк.[9]

      – Мені треба мати як мінімум десять відсотків од суми, – заявив Лебей. Рибка вже тріпотіла над водою і от-от мала втрапити в сітку. – Як дасте десять відсотків, то я її ще якусь добу для вас потримаю.

      – Деннісе, – попросив Арні. – Можеш позичити дев’ять баксів до завтра?

      У моєму власному гаманці лежало дванадцять, і податися з ними мені особливо не було куди. Коли день у день розсипаєш пісок, розрівнюєш його й копаєш траншеї для підземних водостоків, це творить дива в підготовці до футбольних тренувань, СКАЧАТЬ