Страта двійника (збірник). Кшиштоф Зануссі
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Страта двійника (збірник) - Кшиштоф Зануссі страница 10
Название: Страта двійника (збірник)
Автор: Кшиштоф Зануссі
Издательство: Фолио
Жанр: Драматургия
isbn: 978-966-03-7592-5
isbn:
Маркіза: Тим краще.
Дівчина виходить, забираючи з собою халат, і у дверях розминається з Флорентиною, що саме привезла столик на коліщатках, на якому сервіровано вечерю. Посуд і столове начиння вишукане: срібло, порцеляна. Маркіза накладає собі страву і тут-таки починає їсти з неприхованим апетитом.
Флорентина виходить, знову стикаючись у дверях із Міленою.
Маркіза: Дозволиш мені повечеряти? Ти вже, звісно, поїла перед чергуванням?
Мілена киває.
Маркіза: Втім, ти прийшла зарано, тому зараз ти моя гостя. Ти справді не голодна?
Мілена: Ні, дякую.
Маркіза: А може, все-таки поїси разом зі мною? Трюфелі пречудові.
Мілена (ковтає слину): Та ні, я не голодна, дякую.
Маркіза: Може, хоч покуштуєш?.. Мені прикро вечеряти самій.
Мілена (нерішуче): Дякую.
Це можна було сприйняти як згоду, але маркіза не наполягає і їсть далі сама.
Маркіза (закінчуючи свою вечерю): Сподіваюся, в тебе є який-небудь бутерброд на ніч?
Мілена: Ні, вночі я не відчуваю голоду.
Маркіза: Коли людина не спить, вона хоче їсти, а ти ж не спатимеш. А може, ти на дієті? Тоді ти, схоже, перебираєш міру.
Мілена всміхається, приховуючи легке роздратування.
Маркіза: Може, все-таки з’їси щось? Я не терплю, коли в когось бурчить у животі.
Мілена дивиться на неї з неприязню.
Маркіза раптом кривиться, наче від несподіваного сильного болю, й опадає на подушки.
Маркіза (після павзи): Мені страшенно прикро… Будь ласка, передай мені оті крапельки… І вибач, що турбую тебе ще до початку чергування. (Мілена нерішуче перебирає пляшечки з ліками, а маркіза спостерігає за нею з-під напівопущених повік.) О… ось ці. Накрапай десять крапель на цукор. Дуже тобі дякую… (Бере чайну ложечку і смокче цукор.)
Увіходить Флорентина.
Маркіза (кричить): Прибери тарілки! (Кидає швидкий погляд на Мілену і говорить до неї.) Увійшовши сюди, ти відразу ж подумала, що я незносна злюка, правда? Зрештою, ти вже, звичайно, чула від старшої медсестри…
Мілена червоніє.
Маркіза: Зізнайся.
Мілена: Нічого я не чула.
Маркіза: Але подумала?
Мілена: Нічого я не подумала.
Маркіза: Справді? Але ж ця вся ситуація має вкрай кепський вигляд. А ти міркуєш, як мине твоя ніч, тож, либонь, уважно спостерігаєш… А може, ти просто лицемірка, тому й не хочеш зізнаватися, що подумала про мене дуже погано…
Мілена (усміхнено підхоплюючи тон маркізи): Здається, то ви чомусь хочете почути це від мене.
Маркіза: Та ні, що ти! Це справило б мені дійсно велику прикрість. Та ще гірше, якщо ти це подумала, але не сказала… Ти маєш пообіцяти мені, що будеш зі мною щира… гаразд? Пообіцяй мені.
Мілена: Не знаю, чому для вас це так важливо.
Маркіза: Це прохання старої хворої жінки. СКАЧАТЬ