Страта двійника (збірник). Кшиштоф Зануссі

Чтение книги онлайн.

      Маркіза: Нічогісінько не знаю про Сербію. Хоча є така мелодія… «На сербському базарі». Може, це ваш національний гімн?

      Мілена: Я не чула.

      Маркіза: Як ти могла не чути? Це ж така відома річ… (Наспівує кілька тактів «На перському базарі» Кетельбея.)

      Мілена (всміхаючись): Цей твір зветься «На перському базарі».

      Маркіза: А… справді. Але ж це все одно неподалік від вас. (Раптом знову кривиться, наче від болю.) Котра година?

      Мілена: Дев’ята.

      Маркіза: Отже, я вже можу тебе попросити… Поправ мені подушки.

      Маркіза: Допоможи мені підвестися.

      Мілена: Обійміть мене за шию.

      Маркіза (стогнучи): Обережно… Бачиш, яка я квола. Трапляються дні, коли я не маю сили навіть узяти зі столика склянку соку.

      Мілена: Це анемія? Чи ревматизм?

      Маркіза: Звідки ти взяла ревматизм?

      Мілена: У вас дещо потовщені суглоби.

      Маркіза (киває головою): Отже, ти уважна. Дійсно, я страждаю на ревматизм. Хоча колись мої руки були дуже красивими… Покажи-но свої. Чому ти так коротко стрижеш нігті?

      Мілена: Я медсестра.

      Маркіза: Справді… Але це майже чоловіча рука. Доглядай шкіру, вона в тебе вже пересушена.

      Мілена: Ви приймаєте золото?

      Маркіза (позирає підозріливо): Чому ти питаєш про золото?

      Мілена: Це один із засобів боротьби з ревматизмом. У моїй країні його дуже часто застосовують. Я й сама, коли ходила на практику, бачила чудові результати…

      Маркіза: Якби мій лікар чув про це, то неодмінно приписав би мені. Але звідки ти знаєш, що я… маю золото?

      Мілена: Не знаю. Але його приймають дуже малими дозами. Два-три міліграми внутрішньом’язово.

      Маркіза: Цікаво. Де ти цього всього навчилася? Адже це поза компетенцією доглядальниці… А, ти казала, що там у себе, на Балканах, ходила на якусь практику. Що це було?

      Мілена: Я вивчала медицину.

      Маркіза: І кинула?

      Мілена: Ні, закінчила. А тепер у мене перерва перед стажуванням.

      Маркіза: Зрозуміло. То ти вже майже лікар. Але постіль ти поправила кепсько. Зроби це ще раз.

      Маркіза: Що ти там робиш?! Чому так довго?!

      Мілена: Перепрошую. (Обережно опускає хвору.)

      Маркіза (зітхаючи): Ти сильна, але невправна. Що це за вода?

      Мілена: Яка вода?

      Маркіза: Туалетна, якою від тебе пахне. Якась дешева гидота. Крім того, я відчула запах твого поту.

      Мілена (різко): Мені дуже прикро, але кожна людина має свій запах. І ви також.

      Маркіза: Але я тобі плачý за те, що тобі доводиться мене нюхати, а ти мені – ні. На трюмо стоїть СКАЧАТЬ