Крила Яструба. Д. Норгар

Чтение книги онлайн.

      – Скільки ж років ти тепер пропадав?

      – Чотири, пані Селіно.

      Вона відсторонилася, не випускаючи його міцної руки, щоб краще роздивитися.

      – Змужнів ще більше, відпустив волосся, – промовила вона роздивляючись гостя. – Хіба ж військовим дозволяють таку зачіску?

      – Хіба ж я військовий? – лукаво прищурив очі він.

      – Так.

      Дейлін простягнув їй скриньку.

      – Це тобі, невеличкий дарунок.

      Він всівся на стіл і тепер зрівнявся у зрості з вчителькою.

      – О, яка краса, – вона відкрила скриньку.

      – Це богиня родючості і миру, звуть її Арайне. Ще одне невідоме об’єднанням поселення.

      – Невідоме? – вона поставила статуетку у скляну шафу.

      – Так, – зітхнув він, – я не хочу, щоб прекрасні юні світи, згадку про яких втрачено після розпаду імперії, були знищені.

      – То людський світ?

      – Так, я веду спостереження, поки що. Та не думаю, що розповім про нього нашим поважним Радникам.

      Селіна дивилася у його чорні очі.

      – Я не поділяю твоєї думки, але така ідея не чужа і нашій школі. Не заважати, можливо навіть краще, ніж змушувати розвиватися у шаленому темпі.

      У кабінет увійшла секретарка, несучи срібну тацю з чайником і канапками.

      – О, як вчасно, Лізет. Я зголоднів, – посміхнувся гість і одразу ж запхав бутерброд ціляком до рота.

      Вихована Лізет лише осудливо похитала головою, а він спробував усміхнутися.

      – І молодий чоловіче, на столі виховані люди не сидять.

      Селіна тихо засміялася. А він зітхнув і знизав плечима, ковтаючи смачне частування. Лізет вийшла. А Селіна повернулася у своє крісло.

      – Тож ти скучив, чи все таки, це не тільки ввічливий візит?

      Дейлін випив чаю.

      – Скучив, готовий тобі надати цілу купу цікавого матеріалу, тільки це між нами.

      – Добре.

      – А ще мені потрібне поповнення.

      – Що?

      – Мені потрібні молоді офіцери.

      – Чому це ти вирішив звернутися до нас?

      – Бо набридло наймати або некомпетентних, або шпигунів. – розвів руками Дейлін, – мені потрібні молоді, нехай без досвіду, та з можливостями і бажанням.

      – І які ж тобі люди конкретніше потрібні?

      – Я втратив кілька гарних бійців і пілотів, а ще конче потрібен спеціаліст з планетних досліджень. І такого треба певне з досвідом.

      Селіна увімкнула комунікатор і над столом засвітилися обличчя і інформація про них.

      – Будь ласка, цьогорічний випуск, якщо в тебе є час чекати.

      – Так. Мої люди стомилися, тож я вирішив їм дати відпустку.

      Він повільно гортав особові справи, уважно вивчаючи характеристики. Деяких він відводив убік, щоб вивчити детальніше.

      – Селіна, СКАЧАТЬ