Вертеп Всевишнього. Віктор Гриценко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й похвальбою,

      в ній – гордий падишах, народжений рабою.

9

      Добродію, міцній, візьми у злого сили -

      не знатимуть біди всі люди до могили!

      Для істини коли б знайшовся в світі трон,

      ми щиро й від душі всі Господа б хвалили.

10

      Як сріблу не скоривсь і не піддався злату,

      то вірний, друже, ти законам шаріату.

      Зніми халат оцей, веретище візьми -

      лиш так ти збережеш над серцем царську владу.

11

      Ти друга не тривож і не молись до неба,

      коли прийшла в твій дім негадано халепа.

      Кріпися у біді, не клич зітхати нас,

      а вистраждай все сам – достойно, як і треба.

12

      Приманку Бог поклав. Навколо неї – сіті.

      Полює дичину – нас має на приміті.

      Він на людей вину поклав за всі гріхи,

      хоч з дозволу Його пороки в Божім світі.

13

      Той гарно в нас живе, сміється, а не тужить,

      хто слуг своїх не мав та іншому не служить.

      І той, кому Господь послав пісні коржі

      та затишок в кутку, де з Господом він дружить.

14

      Ти руб’я зодягнув. Йшов до зірок крізь терня?

      У маківці твоїй давно засохло зерня!

      А суть твоя одна, що в рам’ї, що в парчі:

      хоч зовні ти – святий, душа твоя – мізерна.

15

      Як предки, упадеш ти прахом незабаром:

      удари від Небес нам не проходять даром.

      Ти вічності напій від підлих не бери,

      хоча душа твоя палатиме пожаром.

16

      Багацько літ шукав я суть в земній юдолі,

      але думки мої в житті не грають ролі.

      Як постарів, узнав, що я не маю знань -

      от істина життя, дарована від долі.

17

      Я в кращому з усіх світів учусь, як в школі.

      Немовби чорнороб, нажив пером мозолі.

      Підмайстром-школярем завершую я дні:

      я б майстром стати міг, та недостатньо волі.

18

      Хто дасть достойному достойну нагороду?

      Я за достойного піду в огонь і воду.

      Коли зазнати захотів пекельних мук,

      то недостойних запроси в свою господу.

19

      Споконвіків земля лежить в бика на спині,

      а золотий тілець – як сонце смертним нині.

      Глянь, Господи, на світ без зайвої гордині:

      між двох биків – осли! Де місце тут людині?

20

      Мерзенний блюдолиз їв плов сьогодні вранці,

      а я, голодний, крав гарбуз гнилий на грядці.

      Нехай мене Господь рятує від спокус

      з підлоги взяти хліб, що кинуть можновладці.

21

      Не поспішай в ці дні шукати ревно друга,

      не слухай похвалу, немов пісні ашуга.

      Все з розумом ціни – тоді побачиш ти,

      хто – друг, хто – ворог чи базікало-папуга.

22

      Півсвіту, СКАЧАТЬ