Вертеп Всевишнього. Віктор Гриценко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бою словеснім я допоможу!..

39

      Переписав ти знову заповіт:

      не жаль вдовиних сліз, не жаль сиріт!..

      Ти в Бога не проси лише для себе -

      і стане щедрим і до тебе світ…

40

      До ранку порве Бог намисто з зірниць

      і в чашу блакитну сипне блискавиць,

      бо ввечері він у закоханім серці,

      а вранці – безумний у душах вдовиць.

41

      Не всіх милосердний карає Аллах:

      ми грішні в молитві й невинні в гріхах,

      бо саме з безмежної волі Аллаха

      для грішних – надія, для праведних – страх!..

42

      Як Ти звелів – і дух вмістили в глину.

      Ти відвернувсь – і звабив Змій людину.

      Прости гріхи, що зроблені в Раю, -

      і я прощу Тебе, і птицею прилину…

43

      Сусіда стрівши, погляд відверни,

      тоді не будеш винним без вини.

      Уважно подивись у вічі учням

      і не жахайся – недруги й вони!..

44

      Безумцю, друга в гості не поклич,

      бо журно так в садку бухикав сич.

      А раптом друг поділиться бідою -

      як збутися нам радісних облич?…

45

      Домашню думку не беруть в дорогу!

      Не виконав сьогодні засторогу!

      В кінці дороги думаю одне і теж:

      за кого вранці ти молилась Богу?

46

      Серце жадно спішило здолати цю путь,

      хоч дороги життя в лабіринти ведуть.

      Мудрість – тисяча сонць! – шлях мені освітила,

      та лишилась душі нерозгадана суть.

47

      Не всі, я знаю, схильні до щедрот,

      та за дарунок всяк відкриє рот.

      Як недозволенім вини немає,

      тоді за правду візьмуть в оборот…

48

      Зрадів: тебе згадали у розмові,

      тож щастя пив, немов уста медові.

      А як сторонню жінку гудить хтось,

      що горе в тебе, чую в кожнім слові.

      Омар Хайям

(1048–1122)1

      Нікчемні люди всі так схожі з віслюками -

      ховають пустоту свою під чепраками!

      Ти хочеш, щоб вони твоїх торкались п’ят?

      Стань багачем – вони тремтять над п’ятаками!

2

      В кайданах розуму томлюсь не без причини:

      коли б я вільним став хоча б на півгодини!

      В свого століття вчивсь, напевно, цілий вік,

      навчити ж не зумів я жодної людини.

3

      Отой, що все життя молився на науку,

      став доярем козла, набивши в справі руку!

      Прикинься дурником – відплатиться тобі:

      дешевша мудрість в нас від кісточки урюку.

4

      Палац царя, де жив колись злостивий скнара,

      де слуги билися щодня за пів динара,

      розрушив час. Яка біда царя спіткала?

      Мені з мечеті крук прокаркав: «Кара! Кара!»

5

СКАЧАТЬ