Вертеп Всевишнього. Віктор Гриценко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з вами став на прю, і грішники, й святоші!

      Аллах акбар, і Він розсудить мудро спір…

2

      Коли б всезнайком став, як деві, хитрий біс,

      то доля не була б за тайною завіс,

      зарані знав би я, коли біда чатує -

      не бачив би ніхто моїх гарячих сліз.

3

      У морі слів є сокровенна суть -

      її нам мудрі люди принесуть.

      Про Всесвіт думаю – одні лиш тайни,

      відклав розгадку їхню на майбуть.

4

      Терзаюся роки в земній юдолі

      і суть людей взнаю, хоча й поволі:

      знітившись, бороду куйовдять всі,

      або скриплять зубами у неволі.

5

      До мудрих вчителів ходили ми колись.

      Їх мудрістю, здалось, ми підкорили вись.

      Та лиш в кінці життя ми істину збагнули:

      із праху ми! Як пил, до хмари піднеслись.

6

      Є люди, звиклі братися за меч:

      їм не життя, коли без ворожнеч!..

      Горбатих, кажуть, виправить могила,

      а ці життям ганьблять своїх предтеч…

7

      Хвалько стає донощиком мулли.

      Зберіг ти тайну – гідний похвали!

      Вона – слуга, допоки таємниця,

      розкажеш всім – зазнаєш кабали…

8

      Твої злодійства – тавра чи печаті,

      а ти в Аллаха просиш благодаті.

      Надієшся даремно ти, повір:

      посіяв зло – його ти маєш жати!..

9

      Мій друг у недруга мого вже гість…

      Як не мудруй, та це погана вість.

      Не їм я цукру – раптом там отрута?

      Боюся мухи – з коброю щось їсть!..

10

      Позичив недруг погляд у гадюк,

      а в пазусі – достатньо каменюк.

      Поглянув би на мене, як на друга,

      я посміхнувся б також без принук.

11

      Ти добре знаєш – буде каяття,

      але чи буде час для вороття?

      Трудись, щоб добрий слід в житті лишити,

      щоб грішним не було твоє життя.

12

      За істиною йди – і знайдеш путь вперед,

      а зваби всі свої спали, мов очерет.

      Коли захочеш людям істину сказати,

      то не шукай найвищий в місті мінарет.

13

      Від сивини в очах стає вже біло,

      тож поспішай узятися за діло,

      бо як в житті тобі сягти вершин,

      як стануть немічні душа і тіло?

14

      Як дошка шахова, лежить земля,

      на шиях у фігур – Судьби петля.

      У небуття пішли і пішаки, і ферзі…

      І ми зіграєм в шахи опісля.

15

      Коли не п’єш вино, щодня ти чуєш сміх.

      А питимеш щодня – всі визнають за гріх.

      Мудрець, бродяга й шах все ж не страшаться суду!

      Ти не із них? Не пий! Віддай мені свій міх…

16

      Недоля, корчмарю, готує нам розлуку:

СКАЧАТЬ