Вертеп Всевишнього. Віктор Гриценко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ явить нас у Божий світ.

20

      Як сніг вершин, у мене сивина.

      Сади цвітуть, та, мабуть, не моя весна.

      Білоголовому від матінки-природи -

      то чорний хліб, то залишки вина…

21

      Велика таємниця в цім вині:

      Знак Неба бачу в кухлику на дні!

      Підчаший, хочу я омити душу -

      подай безносий джбан скоріш мені!..

22

      Вина налийте – щезне хай біда,

      хай радість буде в мене молода.

      Вино – вогонь, але земні печалі

      погасить враз, немов Жива вода…

23

      Любов Аллах створив давно на честь Землі

      і чашу пристрастей поставив на столі.

      Мед бурштиновий з молоком ти пив раніше,

      тепер – журу, закоханий Абу Алі.

24

      Твоя коса страшніша, кажуть, змій,

      але боїться стріти погляд твій!

      Сповза по спині аж до п’ят і в’ється

      у такт ході на стежечці крутій.

25

      Душа стліває, наче та свіча,

      я з ніг валюся, мовби від меча,

      та твій прихід, красуне, – гарні ліки,

      хоч лікар хворим їх не признача…

26

      Лоза запломеніла, як зоря,

      трава жовтіє, наче догоря,

      а листя, що шуміло, мовби натовп,

      упало ниць, як раб до ніг царя…

27

      Не в кожній кралі є та таїна,

      яка буває в доброго вина.

      Та всяка із красунь вину подібна:

      підступно зрадить будь-кого вона.

28

      Мандрівник-сонечко у вишині,

      дарунок в небесах знайди мені.

      Таких закоханих ти вже стрічало

      чи бачило покійними в труні?…

29

      Без сяєва твого лиця похмурі дні:

      у темряві тепер серця й стежки нічні.

      Тому крізь сльози я дивлюсь в страшному сні,

      як ти дісталася комусь, а не мені.

30

      Знов чашу із трунком п’єш, серце, до дна,

      хоч ти – мов троянда в саду чарівна.

      Кохання і квітка – мов полум’я свічки,

      та видно багрянець лише дотемна.

31

      Цвіте троянда у моїм саду,

      радіє сонцю, на свою біду:

      коли настане день мого весілля,

      пелюстками обсиплють молоду!..

32

      В людськім садку теж парші на плодах.

      Плакучі верби чи жінки в сльозах?

      Небесний садівник про нас подбає -

      і наші болячки сховає прах.

33

      До Мекки люд приходить у сльозах

      і, каючись, лицем лягає в прах.

      Радіють грішні, облегшивши душу,

      щоб завтра знов погрузнути в гріхах…

34

      На вид – солодка, та гірка основа,

      коли про правду почалася мова.

      Якщо ви правду кажете у вічі,

      знайти СКАЧАТЬ