Вертеп Всевишнього. Віктор Гриценко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дідусь: «Зруйнуйте давній храм!..»-

      Звели новий, фортецю й кілька брам…

      Сказав юнак: «Врятуємо руїни!..» -

      Відкрите місто ворогу й вітрам!..

26

      «Ознака істини – звичайна простота», -

      друг написав мені в кінці листа.

      Продовжую я вчитися у майстра,

      хоча прожиті у трудах такі літа!..

27

      Скупий багач бідніший бідняка,

      в якого щедра на добро рука:

      він прийде до сусіда позичати,

      бо той дав жебракові п’ятака…

28

      Всевишній наш Суддя! Ці докори – за діло:

      не знаю днини я, щоб серце не боліло!

      Ночами сльози ллю все через нього я -

      коли болить душа, чому страждає тіло?…

29

      Якщо не за юрбою, куди іти Тахіру?

      А разом із журбою куди іти Тахіру?

      Хтось каже: Небеса щедріші від землі…

      Тож Слово за Тобою, куди іти Тахіру.

30

      Мені шепоче ніч, гонець моєї долі:

      «У тебе в серці знов невиліковні болі.

      Ти зайвий на землі, як попит на добро:

      алмаз в душі твоїй не вартий дрібки солі!..»

31

      Ти завше відрізняв шкідливе і корисне?

      Чи ждав, коли життя лещатами затисне?

      Мо’, тайна Всесвіту розкрилася тобі

      чи знав, що друг подасть із ліками трутизни?

32

      Не в мріях чи вві сні, а тільки наяву

      прийди хоча б на мить, спитай, як я живу…

      Троянди запашні ти заплела у коси,

      а я від розпачу волосся сиве рву!..

33

      Я соколом кружляв над квітником вдовиці.

      Мене мисливець збив – зраділи люди ниці.

      На ловлю я летів, не дивлячись довкіл,

      тож Господу хвала, що не сміються птиці!..

34

      Я сильним і сміливим був. Кажу не всує!

      Але, на жаль, не знав, що смерть й мене чатує.

      Так був той час, коли стрільця боявся лев,

      а нині лев страшний і той, хто смерть готує.

35

      Ти ароматна так, немов квітучий сад.

      І хоч твоя любов дурманить, мовби чад,

      не обійди на цвинтарі мою могилу:

      я оживу, коли вдихну твій аромат.

36

      Ти – краща від троянд в своєму квітнику,

      а я щодня бреду в пустелі по піску.

      Але, де б я не був, міраж іде за мною:

      вуста твої кохані, дорожчі за ріку.

37

      Вселенський біль в душі, на радість ворогам.

      Скорботу всіх людей узяв я в душу сам.

      Всім страдникам напій знаходять від печалі,

      коли ж страждаю я, страждання – мій бальзам!..

38

      За приклад не бери бездумного глупця:

      за витівки дівиць не потривож Творця!

      На віру попит є, і на безвір’я також,

      тож вибери товар, що буде до лиця.

39

      Не СКАЧАТЬ