Армагед-дом. Марина и Сергей Дяченко

Чтение книги онлайн.

      – Дівчинко, що ти тут робиш?!

      – Прогулюю уроки, – сказала Лідка тихо.

      Патрульні перезирнулися. Здається, чесна відповідь налаштувала їх трохи миролюбніше.

      – Оголошено військовий стан, – різко повідомив офіцер. – Діти повинні сидіти вдома.

      Лідка міцніше стиснула торбу. Губи почали тремтіти раніше, ніж значення сказаного дійшло до неї.

      – Як… що ж…

      – Ану сюди, бігом!

      Її взяли за лікоть і потягли – не дуже швидко, але вона все одно раз у раз спотикалася. Від страху заклало вуха.

      Бетонними сходами її витягли на набережну; від торгових яток лишилися металеві кістяки, під ногами валялося шмаття газет, і нікого не було, ні торговців, ні тих, хто вийшов прогулятися, лише військові машини в ґратчастих залізних окулярах. І люди, цивільники, й у кожного другого – рація. Колінчасті антени здригалися, ніби чорні тарганячі вуса.

      І ще тут був Ігор Рисюк. Стояв, прихилившись до машини, дивився вбік, ніби непричетний ні до чого в світі.

      – Егей, хлопче, це те саме дівчисько?

      Рисюк кинув на Ліду погляд і одразу відвернувся:

      – Так.

      – Та, що уроки прогулює?

      – У неї особиста драма, – сказав Рисюк, майже не розтуляючи губи. – Нещасливе кохання.

      Хтось реготнув.

      – Гаразд, хлопче, ти б уже не брехав… Куди вас обох, у приймальник-розподільник?

      – Ми нічого не зробили, – тонко сказала Лідка.

      – А нема чого ходити в недозволених місцях… Адреса?

      – Що? – тупо перепитала Лідка.

      – Де живете? Далеко?

      – На Наріжній…

      Ігор промовчав. Сам він жив значно далі, на Зеленій Гірці.

      – Добре… До Наріжної підкинемо, але щоб із дому – ні ногою! Второпали?

      Слідом за солдатом, від якого пахло неприємно й гостро, вони залізли в тісний салон. Машина шарпнулася – Ігор і Лідка мимоволі схопились одне за одного.

      – Ти чого не прийшла в ліцей? – пошепки роздратовано спитав Рисюк. – Зарудний же ходить…

      – Відчепись.

      – Чого ти така нечема?

      – Чого ти такий кретин?

      Десь завивала сирена. її виття спершу наростало, потім ударило хвилею й відразу зійшло, віддаляючись. Машина з сиреною пронеслася в протилежному напрямку – до моря.

      – А що було в ліцеї?

      Рисюк стенув плечима:

      – Тривога. Усіх відпустили додому.

      – А ти звідки знав, де мене шукати?!

      – З чого ти взяла, що я тебе шукав?

      Лідка прикусила язика.

      – Гей, діти, – сказали з кабіни. – Який номер на Наріжній?

      – Наріжна, двадцять сім, – пробурмотіла Лідка. – Поруч з універмагом.

      Машина СКАЧАТЬ