Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин. Сборник

Чтение книги онлайн.

      Був собі їжак.

      Якось вийшов він раненько з своєї домівки подивитися на білий світ.

      Вийшов та й каже сам до себе:

      – А піду лишень у поле – подивлюся, як там моя морква та буряки.

      Та й пішов.

      Іде собі та пісеньку мугикає.

      Коли виходить із-за куща заєць. Тоді саме він у полі оглядав свою капусту, чи велика виросла.

      – О, – каже їжак, – хто прудкий, то вже й на ниві!

      – А ти, – заєць йому, – все кривуляєш, криволапку! І батько твій криволапко, і дід криволапко був. Такий увесь твій рід, і ти такий!

      Їжак дивом здивувався, що на своє добре слово дістав таку нечемну одмову, що й батька його й діда лихим словом пом’янули.

      От він зайцеві й каже:

      – Ти, – каже, – мене береш на сміх? А хочеш зі мною наввипередки? Побачимо, хто кого пережене!

      Заєць як зарегоче:

      – Ти? Наввипередки? Зі мною?!

      А їжак спокійно:

      – А так, із тобою.

      – Ну, добре, – засміявся заєць. – Давай бігти.

      – Ні, – каже їжак, – ще ні. Я піду додому, скажу жінці, нехай знає, куди я пішов.

      А заєць і тому радий, бо він був голодний, то подумав собі: «І це мені добре: попоїм капусти – краще бігтиму».

      Та й пішли кожен до своєї хати.

      Приходить їжак додому та й каже до жінки:

      – Знаєш, жінко, який мені клопіт?

      – Який, чоловіче?

      – Мушу з зайцем бігати наввипередки.

      Та й розказує все, як було.

      – То це ти берешся перегнати зайця? – аж зойкнула їжачиха.

      – Мовчи, жінко, – каже їжак, – якось буде. Збирайся лиш та ходи зі мною.

      Ідуть вони, а їжак і вчить жінку:

      – Як прийдемо на ниву, то ти станеш з цього краю в борозні та й стій собі. Як добіжить заєць до тебе, то ти скажеш: «Я вже тут!» А прибіжить він на той край до мене, то там я йому гукну: «А я вже тут!»

      – Добре! – каже їжачиха.

      Приходить їжак до зайця на той кінець ниви та й каже до нього:

      – Ну, я вже готовий!

      – То біжімо!

      От став заєць в одну борозну, їжак у другу:

      – Раз, два, три!

      Побігли.

      Заєць помчав на той кінець ниви, а їжак пробіг два кроки та й спинився.

      Прибігає заєць в кінець ниви, а там їжачиха:

      – Я вже тут!

      – Ей, – каже заєць, – а то що таке? Ану біжімо ще раз!

      Побіг заєць. Прибігає в кінець ниви, а їжак підвівся на двох лапках та й гукає:

      – Ого-го! А я вже давно тут чекаю!

      – Ти дивися! Ану біжім ще раз!

      Прибігає на другий край, а їжак знову вже там (а то ж була, ви знаєте, їжачиха!). Побіг ще раз – а там їжак:

      – А СКАЧАТЬ