Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин. Сборник

Чтение книги онлайн.

      Цап заснув. Баба вилізла з-під корита, наїлася сиру і знову сховалася.

      Прийшли вечором кози, забили цапа, що не встеріг хатки, подоїлися, позаліплювали дірки і полягали спати. А вдень залишили цапа з трьома очима.

      Баба сидить під коритом і шепче:

      – Спи, спи, цапуньку, на одне очко і на друге!

      Цап заснув на два, а на третє дивиться. Баба тільки вилізла, хотіла вколупати сиру і масла, а цап бабу хап за рукав і держить.

      Прийшли кози і хотіли бабу забити. Але вона відпросилася, сказала, що буде їм вірно служить.

      Вона все робила, а кози йшли пастися і залишали одного цапа стерегти, щоб баба не втекла. Потім привикли кози до баби і перестали стерегти.

      Баба і воду носила, і траву рвала, і хату підмітала.

      Добре було козам з бабою жить. Але скучно було бабі за дідом. Як тільки пішли кози пастись, баба наколупала сиру та масла в платок і пішла до діда.

      Приходить до діда, залізла на горище і сидить над діркою. Дід наварив каші, сів у сінях на порозі і їсть. Баба взяла грудку масла та й вкинула в кашу. Дід подумав, що то щось погане впало, і вилив кашу в цебрик. Ще було трохи в горщику; вилив у миску і їсть. Баба знову взяла і кинула кусок масла в кашу. Дід почав їсти, бо більше нема. Розкуштував дід, що каша добра, то з’їв ще й ту з цебрика. Баба тоді й каже:

      – Дідусю, зніми мене!

      Дід зрадів, зняв бабу з горища. І живуть вони дружно, добро наживають.

      Дід, баба та курочка ряба

      Був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять.

      Стоїть дуб.

      – Двері, двері, чого ви рипите?

      – Поспускай гілля, так скажу.

      Дуб і поспускав гілля.

      – Як же, – кажуть, – нам не рипіти: був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав.

      Іде баран води пити:

      – Дубе, дубе, чого ти гілля поспускав?

      – Збий собі роги, так скажу.

      Він взяв і позбивав.

      – Як же мені не поспускати: був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив.

      Прийшов баран до річки.

      – Баране, баране, чого ти роги позбивав?

      – А стань крив’яною, так скажу.

      Річка і стала крив’яною.

      – Як же мені не позбивати; був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; СКАЧАТЬ