Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ по дорозі півник одного крейцера. Загубив би й інші коштовності, та близько була дідова хата. Півник стрибнув на вікно й закукурікав:

      – Кукуріку, простели, діду, плахту!

      Тільки дід простелив плахту, півник трусонув крильцями, почали з нього сипатися дорогоцінності. Сипались до тих пір, поки не заповнили всю хату.

      Пішов дід до баби, позичив мірку, щоб поміряти свої скарби, коли вже полічити не можна.

      – Для чого тобі, діду, мірка? – питає баба.

      – Вийняв я з ями картоплю, хочу поміряти! – відповідає дід.

      Та баба не повірила дідові. Дуже хотіла баба знати, яку то картоплю буде міряти дід. Капнула на дно мірки смоли. Дід скарби міряв і на дно мірки приліпився золотий крейцер.

      Побачила його баба й доти діда просила, поки не розказав їй всю правду. Розізлилася баба на свою курочку за те, що вона їй кожного дня несе тільки одне яєчко, й прогнала. Хай, мовляв, іде в світ, як півник, найматися на службу. Пішла курочка лугом, полем і знайшла той золотий крейцер, що півник загубив. Проковтнула курочка крейцер і повернулася додому.

      – Стели плахту! – кричить курочка бабі.

      Баба дуже зраділа. Зібрала всі плахти, які тільки мала на господарстві. Стрибнула курочка на плахту, трусонула крильцями, закудкудахкала, та випав з неї тільки один крейцер. Розізлилася баба на курочку й зарізала її.

      Довго жила баба на той крейцер, що прилип до дна мірки, й на той, що курочка принесла. Нарешті дід взяв бабу до себе, і стали вони жити разом.

      Певно, добре їм ведеться, бо той півник часто стрибає на дідове підвіконня і співає:

      – Кукуріку, простели, діду, плахту! Спробуйте і ви простелити, можливо, і вам півень насипле золота!

      Казка про котика та півника

      Був собі котик та півник, і були вони у великій приязні. Котик було у скрипочку грає, а півник тільки співає. Котик було йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить. То котик було, йдучи, наказує:

      – Ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав.

      – Добре, добре, – каже півник; засуне хату та й сидить, аж поки котик вернеться.

      Навідала півника лисиця та й надумала його підманити. Підійде під віконце, як котика нема вдома, та й промовляє:

      – Ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця. А півник їй:

      – То-ток, то-ток, не велів коток!

      Бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за кущем. Тільки що котик вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та й виглядає. Бачить: нікого нема, тільки пшеничка попід вікном розсипана. Понадився півник:

      – Піду-но я трошки поклюю, нікого нема, ніхто мене не побачить, то й котикові не скаже.

      Тільки півник за поріг, а лисичка за нього та й помчала до своєї хати. А він кричить:

      Котику-братику,

      Несе мене лиска

      По каменю-мосту

      На своєму хвосту.

      Порятуй СКАЧАТЬ