Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин. Сборник
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин - Сборник страница 27
Название: Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин
Автор: Сборник
Издательство: Фолио
Жанр: Сказки
isbn: 966-03-2558-4
isbn:
– Не оставляйте мене, братчики, на поталу диким звірам! Я вам за те в пригоді стану!
Взяв цап посадив кота на себе, і знов понеслися вони горами, долинами, травами, пісками. Бігли день, бігли ніч, аж сил не стало, мусили відпочити. А тут саме натрапили на скошене поле, а на полі стоги сіна, як палати стоять. А ніч була осіння, холодна.
– Де тут огня добути? – радяться цап з бараном. А кіт каже:
– Вдартеся рогами!
Ой, як розбіглися цап з бараном та як вдарили на себе рогами, аж іскри скочили та й на сіно впали! Загорілася ватра, тепло, гарно.
Гріються цап, баран і котик біля вогнища; аж дивляться – непрошений гість іде: вуйко Медведенко.
– Пустіть, – каже, – зігрітися! Щось мене студить…
– Просимо, просимо! Погрійтеся, вуйку Медведенку! А звідки Бог провадить?
– Ет, ходив на пасіку та з мужиками посварився, аж боки болять, нездужаю… Іду до лисиці лікуватися.
Ну, стали разом темну нічку ночувати. Ведмідь під стогом, кіт на стогу, а цап з бараном біля ватри.
Тільки що задрімали, аж тут іде сім вовків сірих, а восьмий білий – та просто до стога!
– Фу-фу! – каже білий вовк. – Щось тут нечистим духом пахне! Що тут за народ? Ану попробуймо, хто міцніший!..
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.