Коли звірі розмовляли: Українські народні казки про тварин. Сборник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ти, якоє на мені великеє листя, який красний, великий цвіт маю? А кілько жолуди треба єдному вепреві, аби ситий. А з мене буде єдна диня, та й буде вепер ситий».

      І переросла диня дуба.

      Завіяв вітер студений од сівера. Каже дуб, звідує диню: «А як ся ти маєш, царице-кегине дине?» А диня каже: «Я лише обсталася диня». Бо мороз її ізморозив, та вже упала.

      Ото є наподоб’є чоловіка, котрий скоро багатіє, а єден тихо ґаздує собі. Тот, ги дуб, тихо росте. А скороє ґаздівство так єм-ко росте, як диня. Тот пошов, понабирав гроші та начинив собі великі будовлі, айбо прийшов час, яли гроші просити, гроші не било оддати, а будовлі пак позабирали у гроші, а у нього нич не обстало.

      Дід, баба і вовк-колядник

      Жив собі дід та баба. Жили вони не в селі, а хатка їхня стояла в дрімучому лісі. От прийшло свято Різдво. Дід і баба приготовилися і ждуть колядників. Ждали вони, ждали, – ніхто до них не йде: хата далеко від села. І зажурилися старі. Але чують: хтось стука. Дід і баба зраділи, до вікна біжать. Але чують:

      – Дозвольте колядувати!

      Дід і баба в один голос:

      – Колядуйте!

      Раптом товстий голос каже:

      – А в діда, діда перва ягничка,

      Друга теличка,

      Третя баба,

      Давай, діду, ягничку!

      Дід каже, що не дам, баба каже, що не дам, вона в нас одна. Вовк як почав стукати, грюкати у вікна і в двері, аж хата трясеться, і кричить:

      – Давай, бо й тебе з’їм!

      Що було робити дідові? Узяв та й вивів ягничку. Взяв вовк ягничку на плечі та й поніс у ліс. З’їв вовк ягничку і знову приходить колядувати. Підходить до вікна, гукає:

      – Дозвольте колядувати!

      Дід відповідає:

      – Нема чого давати!

      А вовк стукає, грюкає, добивається:

      – Дозвольте, бо й вас з’їм!

      Дід і каже:

      – Колядуй.

      Вовк знову колядує:

      – А в діда, діда перва ягничка,

      Друга теличка,

      Третя баба,

      Давай, діду, теличку!

      Дід плаче, баба плаче, а вовк стукає, грюкає. Що було дідові робити? Взяв та й віддав теличку.

      Вовк забрав теличку і поніс в ліс. Їв, їв, недоїв вовк телички. Вернувся знову до діда. І знову питає:

      – Дозвольте колядувати!

      Дід відповідає:

      – Нема чого давати!

      Вовк почав стукати, ламати двері, ось-ось влізе в хату. Дід злякався і дозволив.

      Вовк колядує:

      – А в діда, діда перва ягничка,

      Друга теличка,

      Третя баба,

      Давай, діду, бабу!

      Дід каже:

      – Не дам.

      Вовк кричить:

      – Давай, бо й тебе з’їм, хату поламаю!

      Попрощався дід з бабою, заплакав, а баба зав’язалась великою хусткою. Узяв вовк бабу на спину і поніс.

      Приніс до того місця, де лежала недоїдена теличка, посадив бабу на пеньок, СКАЧАТЬ