Сині етюди. Хвильовий Микола

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Де ви її бачите? Просто – тоска. Просто – харя непереможеного хама.

      – Ви так думаєте?

      – Я цього певна.

      Гофман пiдiйшов до вiкна й сказав:

      – Тодi виходьте з партiї.

      – А чому вам не вийти?

      Марiя пiдвелась.

      Гофман сказав спокiйно:

      – Тому, що нам все ясно.

      – Гм… логiка!

      …А потiм говорила про тоску, про сумнiви, про Вадима.

      Прийшов Зиммель, дзвенiв шпорами, виблискував нашивками.

      Марiя усмiхнулась:

      – Коли погони носили на плечах, тодi вирiзували плечi, а тепер будуть викручувати руки.

      Зиммель:

      – Почекайте, товаришко.

      Ще усмiхнулась:

      – Ну, що ви… то я так… жартую…

      З вiкна бачили гори й сивi верхiв’я Ельбрусу. Верхiв’я знову бiгли в тумани.

      Десь спiвали червоноармiйцi кавказьких пiсень i радянських пiсень. Думалось, що й пiснi теж зникають у Закаспiї, бо й пiснi були солонi й забутi, мов мiльйони лiт.

      Пiснi були веселi й сумнi – радянськi.

      Сосна, що привiз їй Зиммель, лежала на книгах, а одну вiтку Марiя держала в руцi.

      Зиммель говорив про своїх козакiв, що їх знайдено бiля Шкурiвської станцiї в колодязi.

      Гофман суворо вiдрубав:

      – Ви б мовчали краще.

      Знизав плечима Зиммель:

      – Я думаю, що я можу розпоряджатися своїми людьми?

      Вмiшалася Марiя й лукаво наводила балачку на питання про норми комунiстичної етики.

      Зиммель розiйшовся й уперто доводив:

      1) не можна зрiвняти матерiальне становище всiх комунiстiв;

      2) норми полової моралi й Коллонтай не найти;

      3) поняття про мораль дуже «односительне».

      Нарештi вiн сказав:

      – Кожний комунiст мусить бути купцем. Це слова Ленiна. А скажiть, будь ласка, яка в купця мораль? Не одуриш – не продаси, от його мораль i етика. Дурнем буде той комунiст, що має, припустiм, грошi й не дає їх на проценти.

      Марiя:

      – Вiдци?

      – Що ж вiдци? Мабуть, прийдеться плюнути на мораль.

      Гофман почервонiв:

      – Е… ви заїхали дуже далеко. Так можна й того… з партiї.

      I раптом закричав на Зиммелля:

      – Геть вiдци… мальчишка!..

      Зиммель зблiд i вiдступив на два кроки.

      – Чого це ви… Бог з вами! Хiба не моя думка? Я в центрi чув. Це вiдповiдальний робiтник висловився. На партзiбраннi.

      Гофман одразу ж одiйшов:

      – Ну, от… вiдповiдальна балда сказала, а ви повторюєте. Мабуть, бувший комiвояжер говорив, комерсантик.

      I сiв на лiжко.

      Марiя усмiхалась.

      Зиммель свиснув демонстративно.

      – Робоча опозицiя.

      Ще раз звякнув шпорами й вийшов.

      Марiя дивилась у вiкно й думала про всефедеративне мiщанство, про Вадима i м’яла в руках вiтку сосни. СКАЧАТЬ