Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Полина Жеребцова страница 42

СКАЧАТЬ і не тільки в мене.

      – Чому таке робиться? – запитала худенька Тина.

      – Вони думають, що Поліна росіянка! Росіяни – не люди. Раби! Тварюки! Вони на нас кидають бомби! – голосно сказала Зуля-товстуля. – Поліна має всім говорити, що її батько – чеченець, інакше її вб’ють! Ми не завжди буваємо поруч!

      – А чому ти сказала, що мене звати Фатима? – спитала я Заїру.

      – Не знаю, – відповіла вона. – Просто це перше, що спало мені на думку. Так звали дочку Пророка Магомеда.

      Коли я чвалала додому зі школи, бачила Імрана. Він тепер ходить не в нашу школу, а в школу-інтернат. Нещодавно він мені снився.

      Ворожка-циганка наворожила мені, що в мене багато будуть закохуватись. Якщо це дар від Бога, то я з радістю прийму його, а якщо ні, то мені він не потрібний.

      Я пам’ятаю свій недавній сон про те, як до мене прийшов Диявол. Він був у чорному плащі. А з ним були два його супутники. Він сказав мені:

      – Віддай свою душу мені! Я подарую тобі такі знання, про які люди не мають уявлення!

      Я дуже злякалася. Стала молитись, але він не йшов від мене. Спитав, чи вірю я в Бога? Я відповіла: «Так». Тоді він сказав, що я порушила десять заповідей і брешу, тому що якби вірила, то не порушила б. Я сказала, що це не так. Я не порушувала! Але він показав мені, як я порушила, і з’ясувалося, що це так. Порушувала. Я вбивала мурах, я крала яблука, я не шанувала свою маму тощо. Але все одно я вирішила, що він не матиме моєї душі.

      Я крикнула:

      – Моя душа належить Богові!

      Диявол завив і зник.

      Тепер, після цього сну, я дуже боюся згубити душу і стежу за своїми вчинками.

      Мамі цей сон розповіла.

      Господи, допоможи, щоб збулися всі гарні мрії й сни, а погані ні.

      Поля

24.12.

      Я прийшла зі школи. Дівчата Сета, Тина й Зуля мене провели до самого будинку. Охороняють.

      Хейду не бачу кілька днів.

      Учора ввечері до нас приходила тьотя Аля і пила чай з мамою. Я їм розповіла про те, як хлопці зі старших класів затягли Кассі на горище і змушували цілуватися з ними й палити цигарки!

      Моя мама сказала:

      – Це вони на ній учились.

      А тьотя Аля:

      – Чи не пізно? Скоріше її вчили!

      Я думала, вони засудять, обуряться, а тьотя Аля просто сказала:

      – От ми поїхали в російське село, а там дівчата в 10-му класі вже вагітні. З вели-и-икими животами ходять!

      Тоді не дивує те, що мені Сашка ще торік розповідав – про те, як вони з мамою прийшли в російському селі до родичів додому, а Ерик там із чотирнадцятирічною дівчиною голий у ліжку «дружить»! Усього цього я соромлюсь, усе це відштовхує. Фу!

      21.00. Усі говорять, що свята «Новий рік» більше не буде! Ніколи! Це тому, що тепер у нас – мусульманська республіка! Не годиться. У кого побачать ялинку та іграшки – можуть розстріляти. Кажуть: «Звичай язичників – ялинку прикрашати!» Дійшли СКАЧАТЬ