Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

Чтение книги онлайн.

      Я прийшла додому і бачу: величезний щур без голови. Прямо біля дверей. Буду прибирати.

      Поля

      У школі все погано. Нова вчителька не говорить російською. Побачивши моє прізвище, відразу зненавиділа. Сказала: «Росіяни – тварюки! Росіяни вбивають чеченців!» Але я нікого не вбивала! Це мого дідуся вбило під обстрілом у лікарні!

      З Кассі я не помирилась, хоча вона дуже намагалась.

      Хава й Маліда вирішили заходити по мене до школи. Їм ані краплі не соромно!

      Приходила в гості дівчинка Хейда. Принесла свій блокнот – вона пише вірші.

      Їй подобається Сашка, син тьоті Алі. Хейда в Сашку закохана!!! Хейда читає книжки й любить малювати. Вона розповіла, що раніше жила в Росії, у селі. Її дядько тримав там отари овець. Хейда гралася з одним ягням. Полюбила його. Зав’язувала йому бантик. А потім дядько його зарізав. Хейда дуже плакала.

      Несподівано сьогодні хлопчик із нашого класу, Аліхан, освідчився мені в коханні. І подарував якийсь корч у горщику. Начебто кактус.

      Я його взагалі ніколи не помічала. Він мовчун.

      Ахмед виявився дурним і порожнім. З ним продовжує зустрічатися Міла.

      Поля

      Прийшла від тьоті Алі. Навідувала її. Вона допомагає мені з математикою.

      Ерик сказав усього кілька слів.

      Я самотня. Немає вітчима – він поїхав, немає мами – вона на ринку.

      Я зайнялася копанням у своїй душі. Я не розумію себе. Що це? Я злюся на Ерика, тому що не є дівчиною його мрії. Тому що він не любить мене. Але чому він повинен мене любити?! Та я злюся. Злість переповнює.

      Я склала собі ідеал, який не є реальністю. Мама каже, треба сприймати людину такою, як вона є.

      Я дійшла висновку, що я не права, поводжуся погано (це мама днями підказала) і, як не крути, – найпротивніше дівчисько на світі. Мені потрібно бути вольовою. Сильною. Я зовсім не вмію жити в цьому світі. Але я обіцяю виправитись!

      Поля

      Весь час думала про Ерика. Як усе кепсько!

      Учора я сказала в гніві, що Ерик і тьотя Аля нехороші, а бабуся Тося – хороша. Але мама відповіла, що всі – хороші.

      – Це ти не вмієш знаходити цікаву тему для бесіди, – сказала мама. – Ти нудна!

      Як знайти тему для бесіди? Про мудрі книжки та грецьких богів Ерик не говорить. Про танці на столі я нічого не знаю. Учора, наприклад, я була в гостях і Ерик спитав:

      – Ти ходила сьогодні до школи?

      – Ні, – відповіла я.

      – Чому?

      – Сьогодні вихідний день!

      Тьотя Аля перепитала Ерика:

      – Що Поля сказала?

      А він відповів мамі:

      – Сама в неї запитай, вона тут щось мимрить ледь чутно.

      Я образилась.

      Краще мовчати. Своє серце можна наповнити або любов’ю, або злом. Я зрозуміла одну важливу річ: нікого не можна вважати своєю власністю і кожен має право, щоб бути.

      Поля

      Причапала СКАЧАТЬ