Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Полина Жеребцова страница 45

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Не знаю, що й думати: знову «пригоди» з 10-м класом – тим самим, де вчиться сестра Патошки, Ася. Думаю, саме вона сказала своїм однокласникам моє ім’я. Кассі була занадто налякана, щоб говорити їм про мене.

      Хлопці з 10-го класу чіпляються тепер, кричать моє ім’я, хапають за руки в коридорі. Кажуть відверті непристойності. У шкільний коридор не вийти. У класі я зі своїми подругами. Більш-менш нічого, бо ми всі одна одну захищаємо. З бандою Лур’є-Левиці не зв’язуємося, але й вони до нас не лізуть, тому що одержували вже кілька разів по шиї.

      Пізній вечір. Мамі погано. Вона не може ходити й ворушити руками. Таке з нею вперше! Від холоду застудилася. Плюс напад ревматизму. Мама нахилилась і впала. Не знаю, що робити. Коли я прийшла зі школи, я ще про це не знала.

      Мама лежить на ліжку. Я її доглядатиму. Тепер, коли вона захворіла, я зрозуміла, як сильно її люблю. Я її не засмучуватиму, слухатимусь.

      Мені хочеться плакати. Де всі мої друзі? Альонка, тьотя Аля, Сашка, Васька? Мені важко повірити, що десь зараз веселощі, свято. Мама хворіє.

      Поля

16.01.

      У певні дні місяця тепер, після того як застудила ноги, відчуваю сильний біль. В інших дівчат, які не мерзли у війну, все не так боляче.

      Мамі краще. Це видно з того, як вона свариться й віддає команди, лежачи в ліжку.

      Хейда прийшла до мене. Подруга ворожила на картах. Наворожила всілякі дурниці!

      А лиходійка Лунет і Маліда, подруга Хави, заманили Хейду днями до себе в гості. Лунет навмисне це зробила – її брат попрохав. Йому Хейда подобається.

17.01.

      Знову я ворожила на заміжжя. Мені наснився незнайомий чоловік зі світлим волоссям і синіми очима.

      Багато моря й сонця.

      Ще я чомусь згадала, як улітку хлопці в нашому дворі грали в бадмінтон. Мансур грав із Казбеком. А я стояла в під’їзді, щоб мене ніхто не помітив, і милувалася Мансуром. Він цього не знав. Куди йому!

      І тут його напарник кинув воланчик високо-високо. І воланчик упав поблизу нашого під’їзду. Я вибігла, схопила воланчик і подала Мансурові. Подивилася в його очі й завмерла. А потім утекла додому. Сиділа і слухала, як калатає моє серце. Аж дві години.

      А він цього не знає. І не дізнається.

      Чому я така дурненька? Мені зовсім не щастить у коханні! Зате, як каже Хейда, у картах щастить.

      Я сьогодні після школи, тільки підручники занесла додому, торгувала на ринку. Потім купила їжу. Вітчима немає. Він кудись поїхав.

      А мама надвечір пожвавилась і відібрала в мене рибу в консервній банці. Сказала:

      – Ти на виделку забагато набираєш риби! Віддай!

      Я відповіла:

      – Тобі стільки ж дістається…

      А вона:

      – Ти думаєш, я жадібна?! Я думаю про завтрашній день! Завтра теж їсти захочеться! Треба по трішки їсти з хлібом!

      Настрій у мене хріновий. Навіщо я це все записую? Наче це має сенс.

      Піду до баби Тосі. Обіцяли світло дати. Може, подивлюся кіно. Має йти фільм «Комісар Каттані».

18.01.

СКАЧАТЬ